• Пошук по сайту
  • Пошук по документах
back

Стара версія сайту

Забезпечення законних прав та інтересів дітей

Усиновлення – це щастя, а не таємниця

Кожна дитина відчуває себе у безпеці тільки у люблячій сім’ї, коли батьки турбуються про неї і малюк знає, що є рідні та близькі, які завжди готові захистити від негараздів та прийти на допомогу.

Ця історія про те, як дитина знайшла саме такий захист і отримала нову сім’ю.

Оля народилась у багатодітній неблагополучній сім’ї. Її батьки не хотіли брати відповідальність за дітей. Взагалі, їм було все одно, що відбувається з дітьми, на першому місці у них був алкоголь. Вдома не завжди були харчі, взимку не було чим опалювати будинок, а нового одягу діти не бачили взагалі. Вони ходили по сусідах і ті, шкодуючи малечу, давали щось поїсти та старий одяг власних дітей, з якого ті вже виросли. Так і жили. Служба у справах дітей не стояла осторонь проблем цієї сім’ї. З батьками проводилась відповідна робота з метою покращення умов проживання дітей. Але всі старання були марними. Невдовзі батьків позбавили батьківських прав, а дітей влаштували до інтернату. Звичайно, з точки зору побутових умов, у інтернаті дітям було краще: своє ліжко з чистою білизною, їжа та новий одяг. І ці діти повторили б долю багатьох інших, які до повноліття проживали та виховувались у державних закладах, якби одного дня до інтернату не прийшла сім’я волонтерів. Юрій та Олена опікувалась дітьми, позбавленими піклування батьків. Вони спілувались з дітьми, привозили їм іграшки та смаколики. Ці зустрічі тривали майже рік.

І от одного разу Олю з сестрою та братом запросили до кабінету директора. Зайшовши туди, діти побачили Юрія та Олену. Вони запитали, чи хочуть діти мати нову сім’ю. Це було так несподівано, що Оля розгубилась і не знайшла що відповісти. Їм дали час добре обдумати цю пропозицію і не поспішати з відповіддю. Наступного разу Юрій та Олена приїхали на день народження Олі. Привезли величезний торт та подарунок. Вона була щаслива. Такого свята у житті дитини ніколи не було. Цей день народження Олі став і днем народження нової сім’ї. Подружжя усиновило дітей і з того часу їх життя кардинально змінилось: люблячі батьки, нова школа, нові друзі, нові враження.

З часу першого знайомства пройшло 10 років. У Олі вже є своя сім’я: чоловік та двоє чудових діток. Вона не хоче, щоб діти повторили її долю. Обертаючись назад, Ольга дякує Богу за те, що на її життєвому шляху зустрілись люди, яким не була байдужа доля чужих дітей, для яких ці діти були народжені серцем.

Якщо вас цікавить питання щодо взяття дітей під опіку чи створення прийомних сімей, дитячого будинку сімейного типу, усиновлення, за більш детальною інформацією можете звернутись до служби у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради за адресою: вул.Замкова,3/6, тел.: (04141) 3-53-59.

Головний спеціаліст

служби у справах дітей управління

у справах сім’ї, молоді, фізичної культури

та спорту міської ради Трофимчук С.В.

Хто такий усиновлювач?

Усиновлювач – це особа, яка за рішенням суду приймає у свою сім’ю дитину на правах доньки чи сина.

Відповідно до статті 211 Сімейного кодексу України, усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. У такому випадку допускається усиновлення по досягненні 18 років. Однак різниця у віці між усиновлювачем та дитиною, яку він бажає усиновити, має бути не менш як 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років.

Усиновлювачами можуть бути як подружжя, так і особа, яка не перебуває у шлюбі. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Забороняється усиновлення однієї і тієї ж дитини особами, які не перебувають між собою у шлюбі. Більше того, усиновлення дитини двома особами, які не перебувають між собою у шлюбі, може зумовити у подальшому додаткові моральні страждання для дитини через неоднозначність і невизначеність її положення. Це обумовлюється можливістю виникнення спорів з приводу місця проживання дитини, майнових суперечок, спорів з приводу виховання дитини та ін. Тому можливість стати спільно усиновлювачами однієї і тієї ж самої дитини має тільки подружжя.

Якщо дитина має матір чи батька, її може усиновити цивільний чоловік (дружина) якщо між ними буде зареєстровано шлюб або вони доведуть, що проживають спільно однією сім'єю.

Тільки тоді суд може постановити рішення про усиновлення  дитини. Таке усиновлення визначено як внутрішньосімейне.

Варто зазначити, що кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Отже, якщо Ви маєте намір взяти до себе у родину дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування, є дієздатною особою, яка досягла 21-річного віку, можете бути усиновлювачем, відповідно до вищевказаних вимог законодавства, то варто звернутись до служби у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради, де спеціалісти відповідного профілю нададуть фахову консультацію та допоможуть підготувати необхідні документи.

Ми знаходимось за адресою: вул.Замкова,3/6, м.Новоград-Волинський, тел. (04141) 3-53-59.

С.В. Трофимчук, головний спеціаліст сектору опіки, піклування та усиновлення ССД УССМФКС 

Чому не ця дитина?

Іноді до служб у справах дітей звертаються сімейні пари чи одинокі особи, які бажають усиновити дитину і повідомляють, що у них є інформація про якусь дитину і саме цього малюка вони бажають усиновити. Така поведінка дорослих дуже схожа на поведінку дітей. Тільки цінності різні. Дитині може сподобатись якась іграшка і вона хоче, щоб їй цю іграшку придбали. Дорослі можуть пояснити дитині, в силу яких причин їй цю іграшку придбати не можуть.

Майбутні батьки іноді перед тим, як почати збір документів з метою влаштування сироти у їх сім’ю, спочатку шукають дитину. Для цього є різні способи, наприклад: бути волонтером у будинку дитини чи інтернаті; допомагати малюкам, батьки яких за певних обставин опинились у складних життєвих обставинах і не можуть належним чином виконувати свої батьківські обов’язки. Ці люди прив’язуються до дитини, а дитина до них. Вони не цікавляться юридичними питаннями влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у сімейні форми виховання. Їм не завжди відомо, чи позбавлені батьківських прав біологічні батьки, чи є у дитини рідні брати або сестри, повнолітні тітки, дядьки чи дідусі та бабусі. При цьому кандидати у батьки мріють про те, що саме цій дитині їх домівка стала рідною.

Кандидати в усиновлювачі очікують, що після завершення документального процесу їм запропонують познайомитись з дитиною, яку вони виділили серед інших діток. Їм незрозуміло, чому служба у справах дітей не дає направлення на знайомство і встановлення контакту саме з цією дитиною. А причини відмови можуть бути різні. Зокрема, у дитини можуть бути брати чи сестри, яких розділяти не можна, хтось із близьких родичів виявив бажання взяти під опіку цю дитину, є інші кандидати які мають першочергове право на знайомство з дитиною тощо. Вони не хочуть сприйняти той факт, що ця дитина не може бути у їх сім’ї. Тому дуже часто все закінчується розчаруванням і, нажаль, несприйняттям іншого малюка. Не починайте влаштування долі дитини, як то кажуть, з «чорного» ходу. Не прив’язуйтесь до дитини до того часу, поки вам, як офіційному кандидату в усиновлювачі, не запропонують з нею зустрітись.

Прийнявши рішення взяти до себе у сім’ю малюка, починайте зі служби у справах дітей. Там спеціалісти відповідного профілю нададуть вам кваліфіковану консультацію щодо всіх сімейних форм виховання, правових та моральних аспектів усиновлення, опіки, піклування чи створення прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу. Вам буде надано перелік документів, які необхідно зібрати для цього.

У Новоград-Волинській міській ОТГ цими питаннями займається служба у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради. Завжди будемо раді бачити вас за адресою: вул.Замкова, 3/6, тел.: (04141) 3-53-59.

С.В. Трофимчук,

головний спеціаліст сектору ОПУ ССД УССМФКС

Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759)), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Задетальною інформацією та роз'ясненням Законодавства, звертайтесь до фахівців Новоград-Волинського місцевого центру з надання БВПД за адресою: м.Новоград-Волинський, вул. Івана Франка 31а, тел. (041-41) 3-54-52.


За інформацією Н-Волинського МЦ з надання БВПД.

Ще раз про сімейні форми виховання

 

У Житомирській області триває пілотний проект реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Реформи проводяться за підтримки Уповноваженого президента України з прав дитини, британської фундації Lumos та Національного офісу з деінституціалізації, що підтримується проектом EDGE (Канада).

Житомирщина рухається дещо попереду усіх регіонів – тут вже проведено оцінку ситуації в області. Ця ж область пілотуватиме методичні рекомендації щодо написання регіонального плану реформування, які розроблені у ДІ-офісі.

За терміном деінституціалізації маються на увазі зміни системи дитячих інтернатів, у яких нині перебувають 106,7 тисяч дітей. При цьому 92,3% з них мають хоча б одного з батьків, і лише 7,7% дітей в інтернатах – діти-сироти чи позбавлені батьківського піклування. Сьогодні ми розглянемо альтернативні форми влаштування дітей згаданої категорії.

У постанові Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» (надалі – Постанова) виділено 2 категорії дітей, які можуть бути влаштовані у сімейні форми виховання: дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування. Тобто, дитина повинна мати відповідний статус, який надається у передбаченому цим нормативно-правовим актом порядку.

У пункті 23 Постанови вказано, що статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них. Таким чином, відсутній статус «напівсироти». Якщо помер/загинув один з батьків, то дитина не набуває статусу дитини-сироти.

Пунктом 24 Постанови передбачено перелік підстав для надання дітям статусу дитини, позбавленої батьківського піклування:
1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;
4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;
5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);
8) батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов’язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
9) у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС;
11) батьки яких не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або в районі проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей;
12) розлученим із сім’єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).

Варто звернути увагу, до документів додається довідка, видана органом реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, про те, що відомості про батька внесені за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, якщо у вищезазначених випадках, дитину виховувала одинока мати.

Отже, якщо дитині не надано статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, то її не може бути влаштовано під опіку чи іншу форму сімейного виховання.

Разом з цим, необхідно нагадати, що відповідно до частини 2 статті 151 Сімейного кодексу України, батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Проте передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України).

У нашому місті влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу чи усиновлення покладено на службу у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради.

Якщо вас зацікавило питання щодо взяття дітей під опіку чи створення прийомних сімей, дитячого будинку сімейного типу, за більш детальною інформацією можете звернутись до служби у справах дітей за адресою: вул.Замкова,3/6, м.Новоград-Волинський, Житомирська обл., тел.: (04141) 3-53-59.

С.В.Трофимчук, головний спеціаліст
сектору опіки, піклування
та усиновлення служби у справах
дітей управління у справах сім’ї, молоді,
фізичної культури та спорту міської ради

Хто не може бути усиновлювачем?

Статтею 212 Сімейного кодексу України визначено, що не можуть бути усиновлювачами:

- особи, які визнані недієздатними або обмеженими у дієздатності. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

- особи, котрі позбавлені батьківських прав і не поновлені в них (ст. ст. 164, 169 СК України). Позбавлення батьківських прав є санкцією за серйозні сімейні правопорушення, вчинені батьками (жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманія тощо). Отже якщо батьки не виконували батьківських обов'язків щодо власної дитини, їм не може бути дозволено усиновлювати чужу дитину;

- особи, які в минулому вже намагалися виконувати щодо чужої для них дитини батьківські обов'язки (були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), але вищевказані відносини були припинені з їх вини;

- особи, які перебувають на обліку або лікуванні у наркологічному або психоневрологічному диспансері або зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами. Причому, якщо перебування на обліку чи лікуванні можна підтвердити довідками із наркологічних чи психоневрологічних диспансерів, то зловживання спиртними напоями доводиться загальними доказами (показаннями сусідів, співробітників поліції тощо);

- особи у яких відсутній заробіток та які не забезпечені житлом.

Під місцем проживання визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті в якому фізична особа проживає, при цьому воно може бути постійним або тимчасовим. У цьому аспекті слід виходити з того, що постійна зміна місця проживання особою в силу професії чи інших подібних причин, не повинна бути підставою для відмови у здійсненні усиновлення.

Що стосується наявності постійного заробітку (доходу) то це повинно визначатися у кожному конкретному випадку. За загальним правилом, під постійним заробітком (доходом) слід розуміти систематичне отримання грошових коштів у зв'язку з відносинами трудового найму. Однак в окремих випадках у поняття постійного заробітку (доходу) можуть братися до уваги інші грошові надходження, які входять у розуміння поняття "доходу". Наприклад, це може бути отримання ренти за відповідним договором, наявність значних вкладних (депозитних) рахунків. Тому особа не може бути визнана такою, що не може бути усиновлювачем, лише у зв'язку з тим, що вона не працює;

- особи, перелік захворювань яких виключає можливість бути усиновлювачем, який затверджений наказом МОЗ України від 20 серпня 2008 р., N479;

- іноземці, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі за правилами своєї країни. Винятком з цього правила є випадки, коли такий іноземець є родичем дитини;

- особи, які мають не зняту та не погашену судимість за ряд злочинів. До таких злочинів відносяться злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Також окремо виділені такі злочини, як «Підміна дитини» (ст. 148 КК), «Експлуатація дітей» (ст. 150 КК), «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом» (ст. 151 КК), «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» (ст. 164 КК), «Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування» (ст. 166 КК), «Зловживання опікунськими правами» (ст. 167 КК), «Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)» (ст. 169 КК), «Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів» (ст. 181 КК), «Розбій» (ст. 187 КК), «Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів» (ст. 324 КК), «Геноцид» (ст. 442 КК).

Перелік обставин, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, не є вичерпним. Інтереси особи, яка претендує на статус усиновлювача, можуть суперечити інтересам дитини по-різному. Наприклад, особа була засуджена за вбивство, зокрема і дитини. Можуть суперечити інтересам конкретної дитини, яку ця особа бажає усиновити. Наприклад, проживання чи переїзд у ту місцевість, проживання в якій протипоказане цій дитині.

Окремо наголошуємо, що метою усиновлення не повинно виступати отримання матеріальної чи іншої вигоди, а також усиновлення не може бути лише виконанням усиновлювачем обов'язку з утримання усиновленого, оскільки це суперечить його засадам і принципам.

С.В. Трофимчук, головний спеціаліст сектору опіки, піклування та усиновлення ССД УССМФКС

Візьми дитину у родину

 

10 липня 2019 року в Україні набули чинності нові правила усиновлення дітей. Тепер, щоб усиновити дитину, потрібно пройти спеціальну підготовку. Потенційним усиновлювачам ми розповімо про психологічні аспекти усиновлення — як зважитися на це, допомогти дитині адаптуватися, і чи варто їй говорити, що вона нерідна.

Як зрозуміти, що я готовий усиновити дитину?

Якщо ви хочете допомогти дитині, яка потрапила в біду, — отже, ви готові. Усиновлення має вирішувати проблему, яка виникла у дитини, а не у дорослих. Люди часто діють по-іншому — розуміють, що їм чогось не вистачає в житті і хочуть вирішити своє питання усиновленням. Намагаються підібрати дитину під себе — «потрібного» віку, статі, кольору очей. З таким підходом батьки рідко отримують те, чого хотіли. Практично всі діти-сироти чи позбавлені батьківського піклування, пройшли через травматичні обставини в житті, і в новій сім’ї така дитина рідко буває спокійною та слухняною. Батьки повинні бути готові допомогти дитині пережити травми. В іншому разі вони швидко розчаруються: «Ми для неї все, а вона поводиться погано». Через таке розчарування страждають як усиновлювачі, так і усиновлені діти.

Я поки не впевнений, що хочу всиновити дитину. Може, просто їздити в дитячий будинок і привозити дітям фрукти та іграшки?

Дітям це не дуже допоможе. Уявіть, що людина впала у котлован. Люди підходять до неї, співчувають: «Бідолаха, ми привеземо тобі фруктів, купимо одяг — і кинемо вниз. На Різдво спектакль на краю котлована поставимо». Але людина продовжує сидіти внизу, її проблему ніхто не вирішує. Так і з дітьми з інтернатів.

Я зважився. Як зробити перші кроки?

Перш за все необхідно звернутись до служби у справах дітей по місцю проживання, де спеціалісти нададуть Вам фахову консультацію з даного питання і перелік документів, які необхідно надати щоб Вас внесли у базу даних кандидатів в усиновлювачі. При цьому слід врахувати, що за новими правилами необхідно пройти курс навчання на базі обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Без рекомендації центру кандидати в усиновлювачі на облік не беруться.

Дуже хочеться усиновити здорову дитину. Як про це дізнатися?

Будьте готові до того, що цілком здорових дітей в інтернатах майже не буває. Служба у справах дітей, відповідно до закону, повинна повідомити батькам усі подробиці про здоров’я дитини, історію її розвитку тощо. У багатьох дітей є захворювання, які діагностуються у більш пізньому віці і тому треба бути готовими допомогти такій дитині.

Чи можна десь подивитися на дітей, готових до усиновлення?

Так. Є база «Сирітству - ні», а також офіційний сайт Міністерства соціальної політики України на яких можна побачити дітей з різних областей України, ознайомитись з інформацією про вік і наявність братів або сестер. У цій базі близько п’яти тисяч дітей, але люди не завжди готові усиновити когось із них — через вік, проблеми зі здоров’ям або те, що у дитини є брати і сестри та їх небажано розлучати. Крім того, у кожній службі у справах дітей, є анкети дітей, які перебувають на обліку з усиновлення в яких зазначено всі відомості про дитину (стан здоров’я, наявність братів/сестер, місце перебування дитини, фото).

Як підготуватися до першої зустрічі з дитиною?

Готуватися не потрібно. Швидше за все, дитина буде до вас прихильна. Але глибокого сліду зустріч у ній не залишить. За час, проведений в інтернаті дитина перетинається із сотнями людей — вихователі, няні, вчителі, лікарі, сантехніки. Серед них немає значущої постійної людини, і дитина спочатку сприйме вас як чергового відвідувача. При цьому діти часто відразу починають називати потенційних батьків «тато» і «мама». Але це нічого не значить. Дитина справді хоче, щоб ви стали її батьками, але, якщо цього не станеться, через тиждень вона буде називати «татом» і «мамою» інших людей. Тільки через кілька років життя в сім’ї дитина стане говорити ці слова усвідомлено.

У мене вже є біологічна дитина. Як поговорити з нею про усиновлення?

Однією розмовою тут не відбудешся. Якщо у вас гармонійні стосунки з дітьми, ви спілкуєтеся на різні теми, то діти навряд чи сприймуть ідею усиновлення погано чи будуть ставитися до нового брата або сестри як до конкурента. Перед усиновленням це варто обговорювати з дітьми на сімейній раді. Сказати, що якийсь час новій людині потрібно буде приділяти більше уваги, але це тимчасово та ніяк не вплине на стосунки. Якщо діти проти — прислухатися до їхньої думки.

Як зробити так, щоб усиновленій дитині було комфортно вдома?

З цим найменше проблем. Після інтернату в новому будинку дитині все подобається, і вона починає підлаштовуватися під сім’ю. Це так званий «цукерковий період» — коли дитина застеляє ліжко, акуратно складає речі, намагається допомогти з господарством. Цукерковий період закінчується, коли дитина розуміє, що точно залишиться тут. Зазвичай через кілька місяців, а інколи навіть років, вона починає ставати розкутішою та менш слухняною.

Конкретних рецептів, як завоювати довіру дитини, немає. Увагою, добрим ставленням, щирістю. Якщо щось пообіцяли дитині — потрібно робити, чого б це не вимагало. Іноді в дитини можуть бути психіатричні проблеми, які позначаються на її характері та стосунках у родині. У цьому разі допоможуть лікар та лікування. А іноді бувають травмовані діти з розладом прив’язаності, і тоді теж треба звернутися до спеціалістів..

Чи потрібно розповідати дитині, що вона усиновлена? Якщо так, то як?

Так, краще розповісти. Якщо дитина дізнається про це в підлітковому віці від сторонніх людей (а так буває), це може стати для неї трагедією.

Краще говорити дітям, що вони усиновлені, років у три-чотири — у процесі спілкування, а не у форматі «серйозної розмови». Наприклад, можна сказати: «Зазвичай діти народжуються з маминого живота, а ти — із серця», і дитина сприйме це як перевагу.

Що робити, якщо однолітки починають обзивати дитину через те, що вона всиновлена?

Якщо батьки правильно підготували дитину, і вона не вважає своє усиновлення недоліком, проблем не буде. Дитина просто не сприйме всерйоз такі образи.

У цій статті ми намагались у доступній формі розповісти вам про питання та проблеми, які найчастіше виникають у людей, що зважились усиновити дитину. Якщо вас зацікавило питання усиновлення, за більш детальною інформацією можете звернутись до служби у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради. Наша адреса: вул.Замкова, 3/6, м.Новоград-Волинський, тел. (04141) 3-53-59.

 

Головний спеціаліст сектору опіки, піклування та усиновлення

служби у справах дітей управління у справах сім’ї, молоді,

фізичної культури та спорту міської ради С.В.Трофимчук 

Допомога на дітей одиноким матерям

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Детальніше:https://www.msp.gov.ua/news/18904.html

 

Міністерство соціальної політики України

Діє урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті

Інтернет сьогодні є найважливішим інструментом взаємодії зі світом у руках не тільки дорослих, але й дітей. Він допомагає їм навчатися, розвиватися, підтримувати спілкування з друзями, стежити за подіями у світі.

Однак, окрім очевидної користі, в мережі також таїться безліч загроз, з якими не завжди під силу впоратися дитині.

?? Одним із викликів сучасності є попередження насильства над дітьми у різних його проявах (в тому числі в Інтернеті). Діти, які зазнали сексуального насильства в Інтернеті, травмовані ще сильніше, ніж ті, які зазнали фізичного насильства, адже особливість вчинення сексуального насильства над дітьми в онлайн полягає в тому, що матеріали (фото, відео) залишаються в Інтернеті та транслюються по всьому світу (навіть після того, як дитина врятована).

?? З 15 вересня в Україні розпочинає діяльність урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті за телефоном ?? 1545 (далі обрати 3).

?? Лінія створена з метою підвищення рівня обізнаності дітей, батьків та осіб, що їх замінюють, з питань попередження та реагування на ризики, з якими діти можуть зіткнутися в Інтернеті.

Зупинимо домашнє насильство разом!

 

Чому дім перестає бути міцною фортецею та затишним місцем, куди завжди хочеться повертатися після важкого робочого дня? Куди зникає відчуття впевненості, свободи, комфорту? Чому ти відчуваєш страх, приниження, сором, біль і безпорадність?
Поясненням цьому може стати – домашнє насильство!
Нажаль, жертвами домашнього насильства стають не лише жінки але й діти! Здебільшого, тільки фізичне травмування ми ідентифікуємо як насильство, хоча воно має безліч видів. За статистикою в Україні 13.2 % жінок, хоча би раз зазнавали будь-якої форми домашнього насильства. Фізичного та сексуального насильства в Україні щороку зазнає приблизно 1 мільйон жінок, при цьому звертаються до поліції максимум 10% із них.
Від 1 до 3 млн дітей в Україні стають свідками або жертвами домашнього насильства, зокрема, психологічного.
З метою інформування, допомоги та роз’яснення всіх питань, які Вас бентежать, 30 квітня 2020 року на базі Новоград-Волинського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відбулася гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству, насильства за ознакою статі та по відношенню до дітей з заступником начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Новоград-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Бистицькою Марією Володимирівною.
Пам’ятайте, насильство – це кримінальний злочин! Щоб покарати кривдника, не потрібно чекати, поки він вб’є або вчинить тяжких побоїв. За образи, приниження, шантаж домашній тиран може опинитися навіть за ґратами!
Тільки не мовчіть, вихід завжди є! Зупинимо домашнє насильство разом!
Телефонуйте:
- 3-55-62, 15-07, 067-771-15-07 – Новоград-Волинський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- 3-53-59 – служба у справах дітей;
- 3-53-66 – управління у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту Новоград-Волинської міської ради;
- 102 – поліція;
- 3-54-51 – Новоград-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Подаруй дитині радіcть виховання у сім’ї

 

« Візьміть дитину у родину»
Дитині для повного і гармонійного розвитку необхідно зростати в сім'ї, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Цю просту істину знає кожен, як і те, що не повинно бути одиноких і обділених долею дітей. Та, на жаль, вони є. Ці діти чекають свого щастя і мріють про повноцінну сім’ю. Останніми роками набувають поширення такі сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї. Доброта і любов – головне, що ми повинні дарувати нашим дітям. Адже діти – це наша надія і наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину.
Які діти чекають Вашої допомоги?
• дитина-сирота? це дитина, в якої померли чи загинули батьки;
• діти, позбавлені батьківського піклування,?діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки, яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Що таке прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу?
Прийомна сім'я (ПС) – сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Дитячий будинок сімейного типу( ДБСТ) – окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Хто такі Прийомні батьки?
Прийомні батьки – подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Хто такі Батьки-вихователі?
Батьки-вихователі ? особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Як держава підтримує ПС, ДБСТ?
• прийомна дитина зберігає статус сироти і користується усіма відповідними пільгами;
• прийомні батьки, батьки-вихователі отримують від держави щомісячну соціальну допомогу на утримання дитини;
• прийомні батьки, батьки-вихователі отримують щомісячне грошове забезпечення за виконання своїх обов’язків;
• прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу супроводжує соціальний працівник, який допомагає долати труднощі.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Кожна дитина має знати та відчувати, що її люблять, що вона потрібна і в неї є майбутнє ? світле й сповнене добра, яке Ви можете подарувати. Прийміть дитину у родину.

Саме Ваше сім'я може дати обездоленій дитині можливість віднайти родину, зростати в атмосфері щастя, любові та розуміння.
Якщо ви маєте намір взяти дитину і виховати її у Вашій родині, то звертайтеся в міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: вул. Шевченка, буд. 31, телефони 3-53-59 , 067-771-15-07.

Про сімейні форми виховання

Ні для кого не є таємницею, що найкраща форма для виховання та всебічного розвитку людини – це сімейні форми. Не завжди у сиріт є родичі, що готові стати опікунами (піклувальниками), багатьох відлякує ймовірність усиновлення дитини, адже це важкий та усвідомлений вибір людини.

Проте, в даний час – є альтернативні форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка на превеликий жаль маловідома широкому загалу. Такими альтернативами є прийомні сім’ї (далі ПС) та дитячі будинки сімейного типу (далі ДБСТ).

У чому різниця?

В ДБСТ – влаштовується (включаючи рідних) від 5 до 10 дітей. Батьки-вихователі мають можливість створити будинок сімейного типу на власній житловій площі, або ж може бути збудоване нове житло, на територій громади де проживає сім’я і житло буде перебувати у власності місцевої громади. Також батькам-вихователям – буде офіційно зарахована в трудову книжку їх робота з дітьми й отримувати грошові виплати за їх утримання. Діти, що перебувають в ДБСТ – зберігають свій соціальний статус та отримують усі пільги, які їм передбачені законодавством.

В ПС – влаштовується від 1 до 4 дітей. Аналогічно із попередньою формою, діти зберігають свій статус та виплати, а одному з прийомних батьків – держава виплачує кошти.

В обох випадках – особи, що хочуть стати батьками-вихователями, чи прийомними-батьками мають зібрати необхідний пакет документів та. Після цього рішенням районної державної адміністрації – створюється ПС, чи ДБСТ з якими укладається подальша угода, де обумовлюється решта питань пов’язаних з влаштуванням дітей до родин.

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати трьох місяців.

Якщо у Вас виникли запитання, чи Ви виявили бажання допомогти дітям-сиротам, дітям , позбавлених батьківського піклування – тоді дзвоніть за номером 067-771-15-07, 3-55-62 чи звертайтесь в міський центр сціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що знаходиться за адресою: вул.Шевченка, буд.31.

 

Новоград-Волинський Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді