«Янголи Пам’яті»: у Звягелі вшанували загиблих захисників України

Є моменти, коли важко знайти слова. Коли кожне ім’я звучить як окрема історія, а за кожною світлиною — життя, родина, мрії та майбутнє, якого вже не буде.

28 серпня у Сквері Пам’яті Звягеля відбувся патріотичний реквієм «Янголи Пам’яті». Напередодні Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, тут зібралися родини загиблих Героїв, керівництво громади та виконавчих органів, представники організацій, військовослужбовці, духовенство та жителі громади, щоб разом схилити голови перед тими, хто віддав життя за Україну.

Перед початком реквієму міський голова Микола Боровець, секретар міської ради Оксана Гвозденко та представниці громадської організації «Родина Героїв» поклали квіти до монумента «Борцям за волю України», вшанувавши пам’ять усіх, хто віддав життя за свободу та незалежність нашої держави.

Захід розпочався з виконання Державного Гімну України у виконнні Валерія Гладунова — батька загиблого Героя.

Після виконання Гімну прозвучав авторський вірш «Багряне поле» у виконанні Вероніки Хистової. Вона написала його у перші дні повномасштабного вторгнення, присвятивши всім захисникам України, які загинули, боронячи Батьківщину.

Під час реквієму у Сквері Пам’яті відкрили світлини наших земляків, які віддали свої життя за Україну. Тепер їхні обличчя назавжди залишатимуться тут — серед дерев і під українським небом, яке вони захищали. Щоб кожен, хто проходитиме поруч, міг зупинитися, подивитися в очі Героям і згадати: вони були, вони любили, вони боролися — і завдяки їм Україна живе.

Цього дня простір пам’яті у Сквері поповнився світлинами:

Михайла Гаврилюка, солдата, який навічно залишився 28-річним;

Руслана Зарицького, старшого солдата — навічно 48-річного;

Юрія Захарченка, сержанта — навічно 37-річного;

Олександра Захарчука, молодшого лейтенанта — навічно 39-річного;

Руслана Лопатюка, солдата — навічно 43-річного;

Вадима Знахорського, молодшого сержанта — навічно 37-річного;

Романа Новорока, молодшого сержанта — навічно 28-річного;

Василя Поплавського, солдата — навічно 58-річного;

Максима Скуратова, солдата — навічно 25-річного;

Олександра Солодухіна, матроса — навічно 45-річного;

Вікторії Кравчук, солдата — навічно 31-річної;

Миколи Фіщука, рядового — навічно 56-річного;

Олександра Хоми, старшого солдата — навічно 28-річного;

Олега Мороза, молодшого сержанта — навічно 60-річного.

Хвилиною мовчання та поіменним згадуванням вшанували пам’ять усіх загиблих Героїв, чиї портрети стали частиною Скверу Пам’яті. Кожне ім’я звучало як окрема історія життя, мужності та любові до України.

Міський голова Микола Боровець, звертаючись до родин загиблих та присутніх, зазначив, що пам’ять про Героїв — це відповідальність усієї громади.

«За кожним іменем, яке сьогодні звучить, — людське життя, родина, мрії, любов і нездійснене майбутнє. Ми не маємо права дозволити, щоб час стирав пам’ять про наших Героїв. Наш обов’язок — берегти їхні імена, розповідати про їхній подвиг і передавати цю пам’ять наступним поколінням. Вони віддали найдорожче за те, щоб ми могли жити, працювати, ростити дітей і бачити українське небо. Пам’ятаємо кожного. Шануємо кожного».

Особливо зворушливим моментом реквієму стало вручення міським головою Миколою Боровцем родинам загиблих Героїв посмертних відзнак — звання «Почесний громадянин Звягеля» та відповідних нагородних документів.

Це звання — не просто відзнака. Це знак глибокої шани громади людям, які віддали найдорожче — власне життя — за свободу і незалежність України. Їхні імена назавжди залишаться в історії Звягеля та нашій спільній пам’яті.

Для кожної родини цей день був особливо важким. Адже за кожною світлиною — не просто ім’я і дата. За нею — людина, яка любила, мріяла, будувала плани, була сином, донькою, чоловіком, дружиною, батьком чи матір’ю.

Під час заходу світлини Героїв освятили представники духовенства Звягельської міської територіальної громади.

Пам’ять — це не лише про минуле. Це про нашу відповідальність сьогодні. Про те, щоб імена тих, хто віддав життя за Україну, не зникали з нашої пам’яті, а їхні історії жили у серцях наступних поколінь.

Ми живемо, бо вони захищали наше життя.
Ми бачимо українське небо, бо вони боролися за нього.
Ми пам’ятаємо їхні імена, бо вони назавжди залишаються частиною Звягеля та України.

Вічна пам’ять і слава Героям, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.