Туристичні «магніти» громади

 

Замок Князя Острозького
Однією з туристичних цікавинок міста  Новограда-Волинського є залишки звягельського середньовічного замку, який було побудовано у 1595 році князем Костянтином Острозьким. Зведений в унікальному на той час староіталійському стилі, він представляв собою фортифікаційну споруду з високими кам’яними стінами.

За роки свого існування замок пройшов крізь усі буремні події, що випали на долю Звягеля – Новограда-Волинського та, не витримавши усіх випробовувань часом, до наших днів зберігся лише частково.

Після реконструкції замку, яка відбулася у 1988 році, його територія  слугує парковою зоною та є улюбленим місцем відпочинку жителів і гостей Новограда-Волинського.

Городище Літописного Возвягеля
Неподалік Новограда-Волинського, біля автомагістралі Київ-Чоп знаходиться пам’ятка археології національного значення «Городище літописного міста Возвягль».

У давнину тут розташовувалося поселення, яке вперше згадується в Іпатієвському літописі у 1257 році під назвою Возвягель, коли його вщент знищило військо князя Данила Галицького.

Існують підстави вважати, що стародавній Возвягль має більш як тисячолітню історію, оскільки під час археологічних досліджень його території були знайдені матеріали, що датуються часом не пізніше ІХ – Х століття.

Сьогодні це мальовниче місце з казковими краєвидами, яке оповите цікавими історичними подіями, привертає до себе увагу туристів з усіх куточків світу.

Залізничний міст
Унікальний залізничний міст через річку Случ в Новограді-Волинському з першого погляду привертає до себе увагу. Казково гарна споруда аркового типу, побудована в 1914-1915 роках під час будівництва залізниці.

Цікаво те, що таких дореволюційних мостів залишилось не так багато, а цей прекрасно зберігся після Першої світової, Громадянської та Другої світової війн. Це єдиний в Україні бойовий міст такого типу (має вбудовану вогньову точку – ДВС № 413). Він знаходиться у відмінному технічному стані, по ньому досі активно їздять товарні та пасажирські поїзди. А мальовниче місце, де він знаходиться  ідеально підійде для влаштування фотосесій чи пікніків.

Пам’ятник Лесі Українки
Новоград-Волинський пишається тим, що є батьківщиною Лесі Українки. Саме тут вона народилася і провела свої найкращі дитячі роки. На честь поетеси Лесі Українки в історичній центральній частині Новограда-Волинського споруджено пам’ятник, який є окрасою та візитівкою міста. Урочисте відкриття пам’ятника 8 серпня 1987 року започаткувало в місті проведення Міжнародного свята літератури і мистецтв «Лесині джерела». Скульптуру висотою близько 5 м виконано з єдиної глиби червоного граніту Омел’янівського родовища. Автори: скульптор Микола Обезюк, архітектор Микола Босенко. Образне та пластичне рішення пам’ятника вражає глибиною психологічної характеристики, цілісністю та виразністю силуету. Леся ніби присіла відпочити на скелястому березі Случі та мрійливо вдивляється в пейзажі рідного Новограда-Волинського.
Звягельскі цадики
Якщо зупинитися біля єврейського кладовища, що знаходиться на західній околиці Новограда-Волинського, то у старій його частині на вершині пагорбу можна побачити під навісом два старих пам’ятники. Місцеві євреї називали похованих на цьому місті рабинів «гіте їдн» («добрі євреї») та  «звілер цадикім» (звягельські цадики). Цадики – це святі рабини, духовні наставники хасидів.

Реб Іхил-Михл Голдман – другий звягельський цадик, син р. Мойше – першого звягельського цадика (він теж був похований в Новограді-Волинському, але його могила не вціліла), онук відомого магида р. Іхила-Михла зі Злочіва, учня Бешта – засновника хасидизму. Народився у 1788 році. Реб Іхил-Михл любив простоту і скромність, був близьким до простого народу і намагався полегшити страждання знедолених. Був музично обдарованим, танцював на суботніх і святкових вечірках, наспівував мелодії з репертуару цадиків попередніх поколінь. Помер 11 жовтня 1856 року.

Реб Мордке Голдман – третій звягельський цадик, син р. Іхила-Михла Голдмана. Народився у 1825 році. Реб Мордке був постійно зосереджений на служінні Господу, любив самотність. Гроші були йому зненависні. Весь дохід він розподіляв серед бідних. Реб Мордке любив дітей і сварив тих вчителів, які застосовували в своїй практиці жорстокі тілесні покарання. Прихильники реба Мордке вірили в чудотворні здібності свого цадика і прагнули отримати від нього благословення. Смерть реба (7 жовтня 1900 р.) викликала великий смуток у євреїв Звягеля.

Нащадки звягельських цадиків у 1920-х роках виїхали за межі України, де продовжили хасидську династію.

Могили звягельських цадиків час від часу навідують хасидські прочани, які вважають їх святим місцем. У євреїв є традиція залишати на могилах дрібні камінці в знак поминання. Вони вірять, що якщо залишити камінець на цьому святому місці і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться.

вул. Коростенська, 5

Могила Феєрберга
Мордехай-Зеєв (Мордко-Волф) Феєрберг – єврейський письменник. Народився у місті Новограді – Волинському в ортодоксальній хасидській сім’ї. Традиційну освіту отримав навчаючись у хедері (початковій єврейській школі). Потім самостійно вивчав писемність в молебному домі чорнобильських хасидів. Писав на івриті свої перші вірші та оповідання.

Роки свого життя Феєрберг майже цілком присвятив літературі. В творах письменник згадував про своє дитинство, ділився своїми спостереженнями за життям єврейських общин міста Новограда-Волинського. Його розповіді просякнуті відчуттям близькості та любові до чудесної волинської природи. Літературна спадщина письменника перекладена російською, англійською, польською, німецькою мовами та ідиш.

В певний період свого життя письменник був захоплений сіоністським рухом (єврейський національний рух). Він створював сіоністські гуртки та вів активну пропаганду за повернення до Палестини.

Феєрберг помер у молодому віці та був похований на старому єврейському кладовищі в місті Новограді-Волинському. Хоч письменник прожив не надто довге життя, проте євреї пам’ятають та цінують його творчість. На честь Феєрберга названі вулиці в ізраїльських містах –  Тель-Авіві, Хайфі, Холоні, Нетанії.

вул. Коростенська, 5

Гарматний напівкапонір
Гарматний напівкапонір №306 Новоград-Волинського укріпленого району № 7 – пам’ятка фортифікації часів Другої світової війни.  Довготривала вогнева споруда була побудована у 1932 – 1939 рр. Напівкапонір є одним  з небагатьох об’єктів укріпленого району, які вціліли під час війни. У червні – липні 1941 року напівкапонір приймав участь в бойових діях, про це свідчать численні сліди обстрілу амбразурної стіни.

За переказами ветеранів Другої світової війни відомо, що тут загинуло приблизно 11 чоловік, яких оманом з укриття вивів під обстріл ворог, перевдягнутий у радянську військову форму.

Гарматний напівкапонір знаходиться в доступному для огляду місці та є туристично-привабливим об’єктом. Тут проводяться інтерактивні костюмовані екскурсії.

Бронековпак
На західній околиці Новограда-Волинського, на перехресті дороги, що веде на Коростень, розташований один з найцікавіших об’єктів Новоград-Волинського укріпленого району – гарматний командно-спостережний пункт, в народі званий «бронековпак». Унікальність об’єкта полягає в тому, що це один з небагатьох дотів (а може і єдиний, який залишився) обладнаний бойовим казематом у вигляді потужного броньованого купола.

вул. Коростенська, 59

Будинок Мезенцева
Споруджений наприкінці 1880 рр. – початку 1900 рр. в еклектично трактованих формах ренесансу, бароко, класицизму.

Значну роль у складному силуеті будинку грає гранчаста кутова башта, з широким складно профільованим карнизом та зубцями. Ці виразні засоби із історичних стилів відтворюють образ палацу середньовічного замку, який зберігся до наших днів і є чудовою окрасою міста Новограда-Волинського. Побудований на території великої садиби, яка належала Мезенцеву Борису Сергійовичу – дійсному статському раднику, Житомирському повітовому предводителю дворянства, голові Житомирської повітової земської управи.

За будинком Мезенцева, на галявині, що на березі річки Случ, знаходиться пам’ятка природи – віковий дуб, якому вже понад 300 років.

У будинку в 1932-1940 рр. розміщувався штаб 14-ї кавалерійської дивізії ім. Пархоменка О.Я. У ній проходив службу Єрьоменко Андрій Іванович (1892 – 1970), радянський воєначальник, майбутній Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин Новограда – Волинського

У 1940-1941 рр. тут розміщувався штаб 9-го механізованого корпусу, командиром якого був Рокосовський Костянтин Костянтинович (1896-1968), радянський воєначальник, майбутній Маршал Радянського Союзу, Маршал Польщі, двічі Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин міста Новограда – Волинського.

У 1977 році на будинку встановлено меморіальну дошку на честь Героїв Радянського Союзу Єрьоменка А. І. та Рокосовського К. К. Будинок є пам’яткою історії та архітектури місцевого значення.

Нині тут розміщується штаб 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького.

Будинок офіцерів
31 гарнізонний будинок офіцерів був побудований у 1936 році у стилі протоконструктивізму за проектом Йосипа Юлійовича Каракіса (українського архітектора зі світовим ім’ям). Будівля відноситься до унікальної архітектурної спадщини Поліського краю.

Під час Другої світової війни Будинок офіцерів (в ті часи Будинок Червоної Армії) використовувався як приймальний медичний пункт з надання медичної допомоги пораненим військовим.

Починаючи з 1960-х років і до сьогодення Будинок офіцерів є центром дозвілля та місцем проведення культурно-масових заходів.

За роки існування Будинок офіцерів відвідала велика кількість відомих особистостей – маршали Рокосовський Костянтин Костянтинович, Єрьоменко Андрій Іванович, Рибалко Павло Семенович, Міністри оборони СРСР та України, радянський естрадний артист Вольф Месінг, що виступав з психологічними дослідами «по читанню думок» глядачів.

вул. Леваневського, 25

Поштова станція
Поштова станція побудована у середині 1840-х – початку 1850-х років згідно зі зразковим типовим проектом 1843 року, в стилі неоготики.

Поштова станція другого розряду, яка була побудована в Новограді-Волинському, передбачала апартаменти, в яких могли зупинятися особи імператорської родини. До комплексу такої поштової станції входять будинок поштової станції, ямські служби, каретна, готель, приворотна будка.

За однією з краєзнавчих версій в будинку поштової станції у жовтні 1846 року міг зупинитися великий український поет, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко, який за розпорядженням Археологічної комісії Київського університету подорожував Україною. Згідно з поштовою подорожньою маршрут вказаної подорожі пролягав через Новоград-Волинський. Про перебування в місті та про його околиці поет згадує у повісті «Варнак».

Протягом 1935-1939 рр. у будинку поштової станції розміщувався штаб 45-ї стрілецької дивізії, яка 17 листопада 1921 року удостоєна почесного найменування «Волинська».  В 1933 році у місті Києві на її базі сформований 45-й механізований корпус.

У 1986 році  на будинку встановлено меморіальну дошку з написом, присвяченим 45 стрілецькій дивізії.

У 1993 році на будинку встановлено меморіальну дошку з бетону, оббиту міддю з інформаційним написом щодо подорожі Тараса Шевченка. На дошці зображено молодого поета на фоні карти-схеми маршруту пересування поета Київською, Подільською і Волинською губерніями.

вул. Шевченка, 50

Чат-бот Гаряча лінія