1 серпня – День пам’яті Лесі Українки
В останній період свого життя Леся Українка продовжувала вести мужню боротьбу зі своєю недугою. Влітку 1913 року лікарі порадили їй поїхати на гірський курорт в м. Сурамі (Грузія). Туберкульоз виснажував поетесу фізично і духовно. В цей час вона знову повертається до улюбленої теми – античної міфології. Важкохвору Лесю хвилюють літературні справи в Україні, вона вирішує написати для альманаху «Арго» твір, задум якого виношувала кілька років. І диктує матері Ользі Петрівні короткий конспект поеми «На передмістю Олександрії…» з життя древніх єгиптян – про боротьбу двох ідеологій: нової християнської, що обслуговувала панівну верхівку, і старої, еллінської, що культивувала свободу і красу людини. У творі йдеться про те, як діти грецького філософа Теокріта ховають у пустелі батькові папіруси і звертаються з проханням до бога Сонця берегти їхні скарби, щоб нащадки дізналися колись про велику мудрість пращурів: «Геліосе! Рятуй наші скарби! Тобі і золотій пустині доручаємо їх!».
Леся з кожним днем слабшає, вже нічого не може їсти. Єдине, що їй приносило полегшення – це морозиво з ожини, яку сестра збирала навколо будинку в горах. Біля неї – мати, чоловік, сестра Ізидора, рідні терміново викликають другу сестру Ольгу, але вона не встигає приїхати з Києва, запізнюється лише на кілька годин. На світанку 1 серпня 1913 року дорогої усім Лесі не стало. Звістка про її кончину сколихнула не тільки Україну, а і всю Європу. Телеграми зі співчуттям надходили з Тбілісі, Харкова, Воронежа, Риги, Варшави, Парижа, Відня, Женеви – з багатьох сіл, міст і містечок, з різних країн.
Труну з тілом Лесі привезли до Києва поїздом 8 серпня (нов. ст.), ховали наступного дня на Байковому цвинтарі (поряд з могилою батька і брата Михайла). Поліції було море, навіть кінної. Нести труну на руках, співати пісень і виголошувати промови було заборонено. З вінків зривали червоні стрічки і написи. Людей не пускали на кладовище, але вони проривали заслони, влаштувавши справжню маніфестацію. Прибули делегації з різних місцевостей України, Росії, Грузії. 29 серпня за ініціативи українців – католиків у костьолі св. Миколая в Києві була відправлена урочиста меса.
У 1939 році на могилі був встановлений надгробок відомого скульптора народного художника України Галини Петрашевич, який є пам’ятником історії та культури.
1 серпня, у День пам’яті Лесі Українки, на старому Байковому кладовищі, щороку проходить громадське вшанування геніальної поетеси. Палка патріотична поезія Лесі пробуджує і нині бажання боротись, підтримує сили й бойовий дух. Її слово, як і слово Великого Кобзаря, стоїть на сторожі української душі. В наш важкий час закличні, пристрасні твори поетеси – надзвичайно актуальні. Вони надихають, підтримують, зміцнюють силу духу, вселяють незламну віру і надію на перемогу.
Новоград-Волинська міська централізована бібліотечна система