24 лютого – річниця повномасштабного вторгнення рф в Україну
24 лютого 2024 року виповнюється два роки від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
Під надуманим приводом захисту російськомовного населення від уявних утисків та обмежень, кремль насправді поставив за мету знищити військовим шляхом українську державу та ідентичність. Водночас ця агресія виявилася викликом міжнародному світовому порядку, створеному після Другої світової війни, порушила загальну стабільність у Європі та стала глобальною загрозою для світової безпеки.
Сучасна російсько-українська війна розпочалася де-факто ще десять років тому, у лютому 2014 року, коли російська федерація підло скористалася тим, що в Україні після Революції Гідності мали місце тимчасовий вакуум державної влади та деморалізація частини силового блоку.
З 2014 року і до 24 лютого 2022 року основні воєнні дії не виходили за межі сходу нашої країни, але територія Автономної Республіки Крим і значна частина Луганської та Донецької областей залишилися окупованими. Увесь цей час кремль намагався переконувати світ, що повністю підконтрольні москві окупаційні режими в Донецькій та Луганській областях України насправді є незалежними державними утвореннями, які прагнуть свободи, а українська влада намагається їх придушити, і тому в Україні відбувається «громадянська війна», а росія – лише «миротворець».
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну 2022 року остаточно викрило істинні наміри агресивного режиму: не лише захоплення нашої території, а й знищення української державності та національної ідентичності, геноцид Українського народу.
У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали.
Та військова агресія консолідувала українців. Наша єдність стала основою супротиву. Зупинити наступ військ рф, зірвати їхні плани щодо захоплення України за лічені дні, вдалося лише завдяки спільним зусиллям Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань, масового волонтерського руху і просто українців, що піднялися на боротьбу з ворогом.
Не стала винятком і Звягельська громада. Міська влада одразу перейшла у цілодобовий режим роботи. Всі зусилля були спрямовані, щоб налагодити функціонування громади в умовах воєнного стану, зберегти людські життя, об’єкти стратегічної інфраструктури від ймовірних руйнувань та захоплень, максимально підтримати Збройні Сили України, добровольчі формування. Щоденні відеозвернення міського голови Миколи Боровця підтримували моральний дух людей. Звягеляни масово йшли до лав Збройних Сил України, добровольчих об’єднань та територіальної оборони, брали в руки зброю та ставали до оборони. Активно розвивався волонтерський рух. Кожен охочий доєднувався та ставав у нагоді: плелися сітки, збиралися кошти, продукти, медикаменти та одяг для військових та постраждалих від війни.
Функціонував Гуманітарний координаційний центр. Громада стала прихистком, для людей, які у зв’язку з військовою агресією змушені були залишити свої домівки.
Усі галузі працювали. Навіть попри обстріли ворогом критичної інфраструктури України. Попри усі намагання ворога, українці не здалися.
рф не має наміру зупинятися, не рахується з величезними втратами і готова продовжувати агресію до досягнення своїх цілей.
Завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі Україна продовжує стримувати російську збройну агресію. Щоденно український народ демонструє усьому світові приклади мужності, стійкості, єдності та незламності перед жорстоким агресором, що чисельно значно переважає.
Ми маємо й надалі залишатися консолідованими як усередині держави, так і на міжнародному рівні задля перемоги над агресором й розбудови демократичної правової Української держави в сімʼї європейських націй.
Кожен українець сьогодні має усвідомлювати необхідність особистої активної участі в обороні держави – чи на фронті, чи в тилу.
Схиляємо голови в пам’ять про тих, хто віддав своє життя за наше майбутнє. Дякуємо кожному, хто взяв в руки зброю і захищає Україну й нашу громаду на фронті. Кожному, хто волонтерить, донатить і підтримує наших воїнів. Хто допомагає внутрішньо переміщеним та соціально-незахищеним українцям. Дякуємо працівникам гуманітарної сфери, підприємцям, спеціалістам комунальних служб, виробництва, сфери послуг, які своєю працею, сплаченими податками, донатами на армію наближають нашу Перемогу.
В нас тече кров нескореного народу, який ніколи не прагнув чужого, а завжди плекав своє. Ми захищаємо не лише свою землю, а й право мати національну ідентичність, мову, історію, культуру. І не зупинимося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі.
Спільними зусиллями боремося за нашу Незалежність, за нашу Свободу!
Все буде Україна!