29 вересня – День пам`яті трагедії Бабиного Яру

Бабин Яр – одне з найтрагічніших місць в історії України та всієї Європи. У 1941–1943 роках тут нацисти розстріляли близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених. Серед них були євреї та роми, українські націоналісти, підпільники, в’язні Сирецького концтабору, пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова та навіть люди, звинувачені у «порушенні комендантської години». Найстрашнішими стали 29–30 вересня 1941 року, коли нацисти вбили майже 34 тисячі київських євреїв. Ця акція, названа в німецьких донесеннях «гросакцією», стала символом «Голокосту від куль» і однією з найбільших масових страт часів Другої світової війни.

Нацистська окупація принесла Україні нечувані злочини. Загалом жертвами Голокосту стали понад півтора мільйона українських євреїв, а місця масових убивств – Бабин Яр у Києві, Богданівка на Одещині, Дробицький Яр у Харкові, Кам’янець-Подільський та десятки інших – перетворилися на українські Голгофи ХХ століття. Попри намагання радянської влади замовчати ці злочини, пам’ять про Бабин Яр залишалася живою, нагадуючи про небезпеку ненависті, расизму та міжнаціональної ворожнечі.

Водночас у роки нацистського терору знаходилися люди, які, ризикуючи життям, рятували євреїв. Понад 2600 українців отримали звання Праведників народів світу від ізраїльського інституту Яд Вашем. Це приклади мужності та людяності, які свідчать, що навіть у найтемніші часи можна чинити добро.

Сьогодні Україна знову переживає війну. Російські війська руйнують міста, знищують культурні та релігійні споруди, вбивають мирних жителів, чинять катування й намагаються приховати сліди своїх злочинів, як це колись робили нацисти. Трагедії Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст нагадують світові, що зло може відроджуватися у нових формах, і воно має бути зупинене.

Бабин Яр – це не лише місце скорботи, а й пересторога для майбутнього. Він нагадує нам, що ідеологія ненависті та прагнення знищити інші народи завжди ведуть до трагедій.

Наш обов’язок – берегти пам’ять про жертв, передавати цю правду наступним поколінням і робити все, щоб подібне більше ніколи не повторилося.