29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру
29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.
Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.
Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року (детальніше про це ми писали тут: https://bit.ly/3xZfXxa і тут: https://bit.ly/3SlKwp7). Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника загиблим, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії.
Хто ще став жертвами нацистів у Бабиному Яру?
▪️ Військовополонені. Вони були першими, кого розстріляли в урочищі, вже наступного дня після приходу німців до Києва. У першу чергу серед військовополонених страчували євреїв та політкомісарів. У січні 1942 року нацисти вбили кілька десятків полонених моряків Дніпровської флотилії. Декілька тисяч поранених військовополонених позбавили життя в лікарні імені Павлова.
▪️ Роми. У Бабиному Ярі загинуло щонайменше 150 ромів. Крім того, ромські табори було знищено на тодішніх околицях Києва – у Святошині та на Березняках.
▪️ Пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Людей із ментальними розладами нацисти також знищували через расизм, задля «чистоти раси». Пацієнтів лікарні Павлова почали страчувати з середини жовтня 1941-го неподалік Кирилівської церкви. Впродовж 1941–1942 вбили до 820 осіб.
▪️ Українські націоналісти. Наприкінці 1941 – початку 1942-го арештували громадських та культурних діячів, які прибули до Києва у складі «похідних груп» ОУН і на той момент діяли легально. Серед них була поетеса Олена Теліга. У вересні 1942 року почалися арешти серед учасників націоналістичного підпілля. Вони тривали до останніх днів німецької окупації. З усіх українських земель найбільших жертв ОУН зазнала в Києві – не менше 600 осіб.
▪️ Радянські підпільники. У жовтні 1941 року почалися арешти членів підпільних райкомів КП(б)У. Тільки до кінця 1941-го арештували понад 50 керівників залишеного в місті підпілля. Всього ж до кінця німецької окупації Києва загинуло щонайменше 617 осіб.
▪️ В’язні Сирецького концтабору. У серпні 1943 року, розуміючи, що не втримають Київ, нацисти почали замітати сліди своїх злочинів. Викопувати й спалювати тіла розстріляних змусили в’язнів Сирецького концтабору. Команда смертників із в’язнів налічувала 327 осіб. Знищували тіла до кінця вересня. Наприкінці в’язнів чекала така ж доля – розстріл і спалення тіл. Проте в ніч на 29 вересня 1943 року частина арештантів зуміли втекти. Вижили близько двох десятків із них.
Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 тисяч людей.
Детальніше про цю трагічну історію, зокрема хто виконував розстріли: https://bit.ly/3UGJyFD.
*******
Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися. Їх супроводжує знелюднення переслідуваних, відчуття безкарності з боку переслідувачів і спотворення ними історії та фактів сьогодення. Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди, як це було на Київщині… У березні цього року внаслідок російських обстрілів ми знову побачили у Бабиному Ярі страшну картину – обгорілі тіла загиблих. Обстріляні були і єврейські цвинтарі, синагоги та місця пам’яті.
Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.
Український інститут національної пам’яті