“ІНШІ БУДУТЬ СПІВЦІ ПО МЕНІ”
59-та річниця створення Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки
На 1 серпня припадає дві важливі події. У 1913 році в грузинському містечку Сурамі пішла у засвіти видатна письменниця Леся Українка. Через пів століття, 1963-го, у Новограді-Волинському на її честь відкрили музей-бібліотеку. Заклад заснували у будинку, де вона народилася й проживала упродовж 1871-1873 рр.
Спочатку музей функціонував на громадських засадах. У 1970 році йому надали статус державного на правах відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею і назвали літературно-меморіальним. Лесин будинок є пам’яткою історії України національного значення.
За час існування музей здобув авторитет у широкого загалу. Однак цей успіх не є заслугою однієї людини. Кожен працівник робить свій маленький, великий, величезний внесок у розвиток закладу, нерідко залишаючись у тіні слави.
Свого часу там працювали Світлана Челядіна, Ольга Іванова, Галина Орехова, Марія Максимова, Галина Бігус, Мечислава Овчарук, Людмила Варчина, Лідія Козаченко, Ярослава Яковенко, Ольга Александрова, Олена Хонська, Яніна Довганюк, Катерина Дячук, Тамара Ржондковська, Тетяна Ковальчук, Анна Чечет, Тамара Гуланова, Світлана Васьковська, Валентина Васьковська, Ірина Андрієць, Альона Брацюк та ін.
Зараз колектив музею складається з 7 осіб: Віра Римська, Галина Пилипенко, Сніжана Шевчук, Тетяна Лук’янець, Людмила Поліщук, Олена Ковальчук, Олена Іванюк.
Усі вони, без винятку, заслуговують на повагу.
Склад колективу неодноразово змінювався (чомусь надовго не затримувалися наукові співробітники), проте незмінною й донині залишається… його мета – збереження і популяризація спадщини Лесі Українки. Працівники музею опрацьовують новоприбулі предмети, оновлюють експозиції, організовують нові виставки, підтримують приміщення і територію у належному стані.
На сьогодні маємо понад 3 тис. одиниць основного фонду, 1 тис. одиниць – допоміжного. З них – майже 100 речей, які належали родині Драгоманових-Косачів. Дарувальники родинних реліквій – Ніна Альбертус, Лизавета Листовська, Тамара Скрипка, Костянтин Петров, Володимир Литвин. Вдячні усім, хто долучився і долучається до поповнення музейного фонду.
Яким просунутим і “нашпигованим” експонатами не був би жоден музей, без відвідувачів він – пустий і сумний. Приємно, коли у закладі людно, а відвідувачі – задоволені й натхненні. За 59 років у музеї побувало понад 1 млн. екскурсантів. Дякуємо кожному за довіру!
Під час цьогорічних “Лесиних джерел” у залах майже не було експонатів. Серед гостей свята знайшлися “доброзичливці”: “У цьому музеї немає на що дивитися, але є інші…” Агов, в Україні – війна! російські окупанти забирають життя українців, знищують їхню культурну спадщину. Руйнують музеї, бібліотеки, храми, університети й театри. Цінні експонати давно спаковані.
Нам пощастило працювати з досвідченим керівництвом: у Житомирському краєзнавчому музеї – фахівці. Вдячні директору Роману Насонову, його заступникам Юлії Каплун й Олександру Бердичевському за допомогу у вирішенні важливих питань і підтримку в реалізації нових ідей.
Українські музеї роками борються з пострадянською репутацією “кладовищ артефактів”, де треба ходити навшпиньки, говорити пошепки і слухати монолог екскурсовода. Через певні обставини Лесин музей не завжди встигав іти в ногу з часом. Проте за останні роки він став гнучкішим. Наукові співробітники напрацьовують нові напрямки та проєкти, аби зробити музей привабливішим для туристів і більш “відкритим” для світу.
Музей Лесі Українки має великий потенціал. До тих, хто глибоко стурбований його долею, маємо прохання. Можете – допомагайте, не можете – не заважайте. Є прислів’я: “Зі своїм статутом у чужий монастир не ходять”.
Віримо, що 110-річчя з дня пам’яті письменниці та 60-річний ювілей музею відзначатимемо у широкому колі однодумців під мирним небом України.
Слава Україні!