Спогади про відвідини Звягеля родичами та друзями Косачів
Ввійти у світ звягельського дитинства Лесі Українки, яке сформувало поетесу, побачити молодих батьків, яких діти обожнювали; людей, що їх оточували, відчути ту особливу творчу ауру, де витала дивовижна фантазія майбутньої поетеси: у музейних кімнатах серед родинних реліквій, над книгами, сімейними фотографіями – все це стає можливим, відвідавши древній Звягель, місто – колиску народження видатної поетеси.
Проживаючи тут, у місті з древньою назвою Звягель, Косачі мали широке коло спілкувань зі своїми родичами, київськими друзями та знайомими.
Зі спогадів молодшої сестри Лесі Українки Ольги Косач-Кривинюк: «…згадували і вона (Леся) , і Міша своє звягельське життя дуже часто, згадували його і наші батьки, бабуня і тітки, батькові сестри – Єлена та Олександра, – тьотя Єля та тьотя Саша, як ми їх називали, – дядько Григорій Антонович Косач. Цей «дядя Гриша» був добряча, весела, глибоко благородної вдачі людина. Всі ми його дуже любили, особливо троє старших: Міша, Леся і я, бо краще його знали, більше бачили. Григорій Антонович служив на посаді судового пристава, проживав у Новограді-Волинському в будинку Давида Мармера. Згодом переїхав до містечка Полонного.
«Батькові сестри, то були, чи не найулюбленіші наші родички. Різні вдачею, різні вродою, але з обох них були дуже хороші люди. Старша «тьотя Єля» (Олена Антонівна Косач, по чоловікові Тесленко-Приходько) – енергійна, жвава, бадьора, одважна й одверта – аж різка, «радикалка» старих часів. Вона дуже мальовничо й цікаво розказувала про всякі події, про різних людей… Її оповідання Леся згадує в своєму вірші «Забуті слова». Молодша тьотя Саша (Олександра Антонівна Косач, по чоловікові Шимановська) лагідна, тиха, делікатна, але «спалахувати» теж могла по-Косачівські… Тьотя Саша була Лесиною першою вчителькою музики, вона доглядала Лесю зовсім маленьку, коли мама їздила з дому… Леся ж оддячувала їй потім не лише щирою любов’ю, а ще й доглядаючи та бавлячи своїми оповіданнями її хлопців, а пізніше навчаючи їх». «З родичів бували в Звягелі ще : «бабушка» – материна мати Єлизавета Іванівна Драгоманова, розумна, розсудлива, діяльна жінка. Вона подовгу жила в нас, провадячи господарство, коли мама їздила з дому, та й при матері, бо мати наша ніколи цею справою не цікавилася й мало займалася нею. Бабушка була Лесина хрещена мати, дуже любила й «балувала» Лесю. Вона довше за всіх називала Лесю в дитинстві Лосею, і це єдине, що не подобалося Лесі у відносинах бабуні до неї»,- згадувала Ольга Косач-Кривинюк.
Кілька разів на гостинну до Косачів приїздили Драгоманови. Леся запам’ятала і дядька, і його дружину та старшу дочку Лідію. Вона писала Драгоманову : «Я маю надзвичайну пам’ять на обличчя, місцевості, які бачила в дитячих літах». Леся запам’ ятала , як з Лідою «стрибогів» різних представляли та по стільцях стрибали. Ще з того часу у Міші й Лесі встановилося відношення до цього дядька, як до якогось ідеалу. З їх оповідань він був і розумний, і дотепний, і веселий, розказував надзвичайно цікаво, вчив і навчив їх плавати в Случі (Леся, не дивлячись на хвору руку й ногу, добре плавала все життя), строїв різні штуки, правив жарти… У Лесі на все життя відтоді залишилося відношення до нього, як мало-мало не цілковито ідеальної людини».
У 1876 році у Косачів гостював Михайло Старицький. До цього у Києві побачила світ збірка «Сербських народних дум і пісень» у його перекладі. Примірник книги Михайло Петрович надіслав Косачам у розкішній обгортці з автографом.
З великою теплотою та щирістю Ольга Петрівна згадувала про ще одного київського друга Миколу Лисенка, який у березні 1868 року відвідав Косачів у Звягелі. Разом з Оленою Пчілкою «списали» ціле волинське весілля та видати не вдалось.
«Старицькі, Лисенки, Косачі становили неначе одну щільну духовну сім’ ю. І так велося мало не півстоліття, поки нагла, жорстока смерть не відірвала від нас дорогого друга, нашого Миколу Віталійовича», – згадувала Олена Пчілка.
Такі дружні стосунки зі своїми родичами, друзями , однодумцями Косачі підтримували усе своє життя.Підготувала Тамара Ржондковська – наукова співробітниця ЛММЛУ у Звягелі