У Новограді-Волинському відбувся мітинг-реквієм з нагоди 90-річчя від дня народження Б.Г. Шарварка

17 травня 2019 року на бульварі Бориса Шарварка у місті Новограді-Волинському відбувся мітинг-реквієм з нагоди 90-річчя від дня народження Бориса Георгійовича Шарварка – українського режисера фестивалів, концертних програм, театралізованих вистав, народного артиста України, Почесного громадянина міста Новограда-Волинського.

Розпочався захід із виступу народного дитячого ансамблю «Веселка». Представники міської влади та жителі міста вшанували пам’ять легендарного режисера покладанням квітів до пам’ятного знаку.

Звертаючись до учасників мітингу-реквієму міський голова Віктор Весельський зазначив: «Сьогодні для нашої громади непересічна подія. Адже саме в цей день, 90 років тому, наша земля стала колискою визначної особистості, яка уособлює цілу епоху української культури – Бориса Георгійовича Шарварка. Без перебільшення можна сказати його добре знали не тільки в нашому місті, а й у всій Україні. Він був геніальним режисером. Всі знамениті українські артисти та співаки мали нагоду спілкуватися з ним.

Борис Георгійович народився у нашому мальовничому місті над Случчю та підкорив столицю. Він завжди намагався бути найкращим, надзвичайно відповідально та творчо підходив до будь-якої справи. Генія видовищних програм, більшість з яких відзначено печаткою його таланту і натхнення, поважали і боялися, заздрили і шукали прихильності, але ніхто не оскаржував його професійних якостей.

Неможливо оцінити втрату Бориса Георгійовича Шарварка для української культури. Через усе життя він проніс любов до свого народу, до його пісні і музики. Такі люди народжуються один раз в сто років. Ми пишаємося тим, що наше місто тісно переплетене з долею цієї визначної постаті України. Адже саме з таких особистостей формується імідж держави. Такі люди достойні найвищих нагород і найвищих визнань. Це фундатори культурного середовища нашого міста та й нашої держави вцілому.

І цей пам’ятний знак – це шана нашому земляку, який зробив неоціненний внесок у розвиток культури Новограда-Волинського, до нього мають приходити діти, натхненні стати до творчої роботи, і поки житиме повага і буде продовжуватись його справа – житиме пам’ять, житиме сам Шарварко. Тож, па’ятаймо нашого земляка, який залишив яскравий слід та посів гідне місце в історії української культури».

Спогадами про Бориса Шарварка поділився Микола Іванюк, вірш власного авторства «Пам’яті Майстра» продекламувала лауреат премії Лесі Українки обласного відділення Всеукраїнського Фонду культури Валентина Ксендзук, у виконанні народного вокального ансамблю «Віра» мелозвучно та проникливо пролунала пісня «Три дороги».

Довідково:

Борис Георгійович Шарварко народився 17 травня 1929 року у місті Новограді-Волинському. Свою трудову діяльність розпочав в зеленому господарстві, власноручно висаджував портрети із квітів низькорослими рослинами. Так в центрі рідного Новограда-Волинського виклав із квітів лозунг «Мистецтво належить народу».

Працював художнім керівником, пізніше п’ятнадцять років директором Новоград-Волинського Будинку культури (1948 – 1962). Також працював директором і художнім керівником Житомирського музично-драматичного театру (1962 – 1966), очолював Київський театр оперети (1966 – 1972), був заступником генерального директора Київського театру імені Івана Франка (1972 – 1977).

З 1977 року – головний режисер фестивалів і культурних програм Укрконцерту (у 1976–1982 роках – одночасно головний режисер Театру пісні), головний режисер Палацу «Україна» (1979 – 1984), головний режисер відділу «Укрконцерту» (1984 – 1994).

З 1994 року – генеральний директор і художній керівник Всеукраїнського державного центру фестивалів і концертних програм.

За 53 роки творчої діяльності Борис Шарварко підготував більше тисячі театралізованих заходів. Серед найграндіозніших — святкування п’ятисотріччя козацтва на Хортиці (тоді спеціально для цього «збудували» Запорозьку Січ), ювілейні шевченківські урочистості на стадіоні в Черкасах. Тоді зведений хор заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий», над полем піднявся великий портрет Кобзаря, а в траві спалахнули тисячі вогників-свічечок.

З легкої руки Шарварка вперше замайорів жовто-блакитний прапор на сцені оперного театру і прозвучав гімн «Ще не вмерла Україна» в обробці Євгена Станковича. Це було наприкінці вісімдесятих на Конгресі українців, ще за тоталітарного режиму. Відразу, без паузи, пролунало багатоголосся «Многая літа», і зал вибухнув оваціями.

Грандіозні концерти у Дні української культури на «Слов’янському базарі» у Вітебську десять років незмінно ставив знаменитий Шарварко.

Помер Борис Георгійович Шарварко 31 травня 2002 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

17 травня 2009 року в Києві була відкрита меморіальна дошка митцю на будинку, де він прожив з 1985 року до самої смерті, за адресою Гоголівська вулиця, 37/2.

30 липня 2011 року на батьківщині митця – у місті Новоград-Волинський, за рішенням місцевої влади було перейменовано частину вулиці Чернишевського в бульвар Бориса Шарварка та відкрито пам’ятний знак.

17 травня 2016 року в Києві на фасаді Національного палацу мистецтв «Україна», де митець працював з 1977 по 2002 рік, було встановлено меморіальну дошку.