Ім’я з родинної пам’яті: Олена Тесленко-Приходько і початок поетичного шляху Лесі Українки
21 січня згадуємо про Олену Тесленко-Приходько (Косач). Сьогодні день народження особистості, з якої для Лесі почалася поезія.Олена Тесленко-Приходько — тітка Лесі Українки по батькові, мала складну долю, але при тому була людиною внутрішньої сили й тихої, але дієвої присутності в житті поетеси.
Для Лесі вона була не просто родичкою.
Вона була першою наставницею, співрозмовницею, учителькою з вишивання, людиною, з якою пов’язані спогади звягельського дитинства, що назавжди оселилися в поезії.
Образ “тітоньки Єлі”, як називали її домашні, оживе згодом у вірші «Забуті слова», написаному вже дорослою поетесою, але з пам’яти дитинства.
Коли в 1879 році Олену Косач за підозрою у замаху на шефа петербурзької жандармерії заарештували й заслали до далекого, холодного Сибіру, що в російській імперії слугував місцем відбуття покарання “політичних неблагонадійних”, дев’ятирічна Леся написала свій перший по-справжньому серйозний вірш — «Надія», присвятивши його саме тітці. Так дитяче серце відгукнулося на несправедливість і біль — і так народжувався голос поетеси.
Олена Тесленко-Приходько була:
революціонеркою і засланкою, письменницею (поема-билиця «Ганна», псевдонім Є. Ластівка), хрещеною матір’ю Михайла Косача, старшого брата Лесі Українки, людиною, яка фінансово підтримала перше велике етнографічне видання Лесі Українки “Дитячі гри, пісні й казки з Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині”.В Ризі, де Олена Косач мешкала разом із чоловіком Петром Тесленко-Приходько після повернення із заслання, Леся Українка навесні 1900 року відкривала для себе місто, нові враження і простір Європи — поруч із тіткою, яка розуміла її без слів.
Могила Олени Тесленко-Приходько не збереглася.Але збереглася пам’ять, тексти, родинні історії й — найважливіше — слід у формуванні Лесі Українки як особистості.