Новоград-волинські лікарі виходили надзвичайно тяжку пацієнтку з коронавірусом, у якої були мізерні шанси вижити

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії або реанімація, як його називають, Новоград-Волинського міськрайТМО, як і сотні інших по всій Україні, сьогодні опинилося практично на передовій у боротьбі з COVID-19. Невідома досі людству інфекція не налякала лікарів і молодший медперсонал, а навпаки згуртувала— ця команда стійко витримує усі навантаження випробовування та виклики, що їх щодня кидає лікарям життя.
Найчастіше пацієнти відділення анестезіології та інтенсивної терапії мають такі тяжкі діагнози, як інсульт, інфаркт. З цими хворобами до реанімації поступають все частіше 40-50-річні пацієнти, багато тяжких ускладнень дає також цукровий діабет. Потрапляють люди з різними кровотечами, отруєнням, після аварій. Кілька останніх місяців лікують хворих на коронавірус.
Головним гідом по реанімації для нас став заввідділенням Іван Васильович Кравченко – лікар-реаніматолог такого високого класу, що й столичні медичні заклади ним би пишалися. Не зважаючи на те, що реаніматологи щодня працюють в стресових умовах і практично “з того світу” повертають до життя своїх пацієнтів, проте Іван Васильович Кравченко – надзвичайно легкий у спілкуванні, з гарним почуттям гумору і доброю посмішкою, яку випромінюють його трохи втомлені очі. Такі вони, ці лікарі, – попри все сильні і мужні, людяні і милосердні. Справжні ангели-охоронці своїх пацієнтів.
На початку нашої розмови Іван Васильович попереджає: на сьогодні в нього заплановано три хірургічних втручання, його чекають пацієнти тож часу обмаль, питання лише по суті. Хоча робочий день офіційно розпочинається о 7.30-8.00, але ситуації бувають різними. Доводиться в екстреному порядку мчати на роботу і вночі, і повертатися на екстрений виклик і тоді, як тільки переступив поріг дому після напруженого робочого дня.
Оскільки анестезіологи задіяні в усіх напрямках: акушерство, пологи, гінекологія, отруєння, політравми, хірургія, травматологія. Усі відділення Новоград-Волинської багатопрофільної лікарні «зав’язані» на реанімаційно-анестезійних послугах.
Найперше, що цікавить, як працюється протягом останніх місяців, зважаючи на ситуацію, що склалася. «Ми не злякалися, не опустили руки, бо ж якщо не ми, то хто?— відповідає запитанням на запитання. — Анестезіологія — це мистецтво життєзабезпечення пацієнта, який знаходиться в операційній або в критичному стані у відділенні інтенсивної терапії. Ти керуєш функціями організму, допомагаючи йому повернутися до життя або пережити операцію. Якщо до нас привозять хворого з підозрою на коронавірус, одягаємо засоби індивідуального захисту: респіратори, халати або ж накидки, окуляри, памперси (вибачте за подробиці адже костюми інколи доводиться носити протягом багатьох годин), захисні щитки і рукавички. А далі виконуєш свою роботу. Працюємо так змінами по шість годин. От в принципі і все, що змінилося».
У випадку, коли діагноз COVID-19 підтверджувався, весь медичний персонал відділення був позбавлений можливості ходити після роботи додому, до рідних. Після відпрацьованої шестигодинної зміни йшли відпочивати тут же в лікарні. Для проживання лікарям реанімації було переобладнано палати гінекологічного відділення, що на п’ятому поверсі лікарні.
«Тільки тому, що ми дотримувалися таких засобів захисту, хворих на коронавірус серед медпрацівників немає, хоча по всій Україні 5,5 тисяч інфікованих медиків, більше трьох десятків з них померли», — розповідає завідуючий. — Насамперед паніка – наш ворог. Я вважаю, що за наявності засобів індивідуального захисту та можливості виконувати протокол діагностики і лікування ми зможемо адекватно відреагувати на цей виклик».
Тут варто зазначити, що максимум зусиль для того, аби медичні працівники зустріли пандемію “у всеозброєнні” доклав головний лікар міськрайТМО Василь Борис. Саме завдяки правильній стратегії і тактиці головного, лікарня була забезпечена захисними костюмами, масками, антисептиками.
За виділені з бюджету кошти було придбано ліки та засоби захисту. «Всі ми знаємо, що коли виникла загроза спалаху інфекції у місті, були гроші, але не було де придбати усе необхідне. Залучалися усі зв’язки і канали. Окрема вдячність волонтерам та усім, хто допоміг і зараз постійно допомагає лікарям. Так, дякуючи місцевій швейній фабриці «Леся» ми повністю забезпечені захисними костюмами, а ще підприємство придбало для відділення сучасний апарат штучної вентиляції легень, вартістю 750 тис. грн., такий самий апарат було придбано і за кошти міського бюджету. Він має усі потрібні режими вентиляції, які необхідні для хворого з коронавірусом, коли хвороба заходить в таку стадію, що ніякі ліки не допомагають, а тільки потрібна допомога апарата (не «дихає» за пацієнта, а пристосовується до його режиму дихання). Поки людина буде на цьому апараті, доти буде жити – ми виграємо час. За цей час у пацієнта виробиться імунітет до вірусу і запалення вірусне в легенях минеться, тоді помаленьку ми зменшуємо режими вентиляції, і людина переходить на самостійне дихання. Для цього потрібно тиждень-два. Без такого апарату хворий проживе максимум кілька годин», — констатує Іван Васильович.
До слова, у відділенні було три апарата ШВЛ, вони працюючі, але вже морально зношені. Наразі тут є шість апаратів, три з яких вищого класу.
Звісно, ми не могли не поцікавитись станом жінки, яка потрапила до відділення на Великдень у вкрай важкому стані і в якої однієї з перших було діагностовано коронавірус. «Пацієнтка перебувала на апараті ШВЛ 33 доби(!). Вона близько 10 днів хворіла вдома, неодноразово приїздила швидка допомога, але від госпіталізації жінка категорично відмовлялася. У відділення поступила 19 квітня з дому, майже без свідомості, з дихальною недостатністю ІІІ ступеня, з симптомами пневмонії як наслідок COVID-19. Окрім того, має ряд супутніх захворювань. Наразі вона одужала».
Прості, скромні слова, але за ними – титанічна праця медиків, які здійснили воістину диво – пацієнтка, у якої спочатку на одужання практично не було ніяких шансів – вижила! І такі дива ці люди в білих халатах творять постійно – без хизування і гучних заяв. Бо це їх робота, говорять, їх фронт, на якому лікарі – справжні бійці за людські життя.
Іван Васильович вкотре наголошує — в будь-якій ситуації головне вчасно звернутися за медичною допомогою. COVID лікується в середньому від шістнадцяти до двадцяти діб. Це період, за який в людини виробляються антитіла до вірусу і відбувається самовиліковування. Якщо ж так трапилося, що стан пацієнта тяжкий і доводиться лікуватися у відділенні інтенсивної терапії — це фінансово дорого. Щоправда, тести для тих, у кого підозрюють коронавірусну інфекцію, безкоштовні та й медикаменти першої необхідності є. Лікарям доводиться вчитися та працювати одночасно. “Захворювання для нас нове. Ми не знаємо, як воно буде перебігати, як організм пацієнта буде відповідати на лікування. Ми новатори, ми пробуємо, який спосіб лікування буде ефективним, багато консультуємося з колегами”, – говорить лікар.
Прямуємо до самих палат. Для допуску треба озброїтися – білий халат, бахіли, шапочка. І тільки так можна заходити. На щастя, у відділенні зараз немає жодного хворого з COVID. Відразу кидається в очі «свіжий» ремонт, комфорт відділення ні чим не поступається столичним лікарням.
З однієї з палат назустріч завідуючому виходить жінка. Дізнавшись, що ми журналісти, пані Валентина просить висловити велику вдячність усьому медперсоналу відділення. Вона жителька Харкова, перебуває поруч із сином, який потрапив у ДТП в Новоград-Волинському районі. Лікарі врятували йому життя. І таких врятованих життів на рахунку працівників відділення тисячі!
В інших палатах клопочуться медсестри та санітарки. У них повно роботи. По-перше, є така річ, як листок призначення. Там усе розписано погодинно: виміряти температуру, тиск, пульс, дати прописані препарати. Хворого, життя якого підтримують апарати, взагалі не можна випускати з поля зору. Чистота та стерильність — обов’язкові.
Найтяжче, скрушно зітхає Іван Васильович, виходити з реанімації, де закінчилася боротьба за життя пацієнта не на користь лікаря, і говорити рідним: «Ми зробили все, що в наших силах». Важко дивитися в очі людям, у яких після твоїх слів гасне остання іскра надії. Це боляче і дуже виснажує морально.
Але не “згоріти” на роботі Івану Васильовичу допомагає вроджений оптимізм. Якщо колись і опускалися руки, переступаючи поріг реанімації, відразу мобілізує весь досвід, знання, уміння і налаштовується на позитивний результат. Щодня йде на роботу, відкинувши весь негатив і погані думки. Його чекає колектив і пацієнти, які хочуть одужати і насолоджуватися життям.
21 червня Україна відзначатиме День медичного працівника. Свято тих, хто щодня веде нелегку боротьбу за життя та здоров’я пацієнтів. Тих, у кого не буває вихідних чи святкових, бо вони завжди готові прийти на допомогу. То ж щиро вітаємо вас, Люди у білих халатах! Доземний уклін Вам за самовіддану працю, людяність і милосердя!Здоров’я вам найміцнішого, бережіть себе!

Надія Валінкевич. Газета «Час Плюс»