Зустріч-спогад з нагоди 55-ти річчя відкриття літературно-меморіального музею Лесі Українки та літургія до Дня пам’яті Лесі Українки

1 серпня 2018 року – дата водночас з присмаком смутку та радості для усіх культурних діячів країни та нашого міста зокрема.

1 серпня 1913 року на грузинському курорті Сурамі у віці 42 роки пішла з життя українська письменниця Леся Українка. Причиною її ранньої смерті був кістковий туберкульоз і невиліковна хвороба нирок. Незважаючи на важку хворобу, поетеса не переставала творити.

В цей же день 55 років назад відкрили літературно-меморіальний музей Лесі Українки. З метою вшанування обох пам’ятних дат у нашому місті відбулося ряд заходів.

Розпочались пам’ятні заходи з покладання квітів до підніжжя пам’ятнику Лесі Українки керівництвом міста, працівниками виконавчих органів міської ради та небайдужими жителями.

Потому о 12:00 годині біля літературно-меморіального музею Лесі Українки за участі міського голови Віктора Весельського, заступника міського голови Оксани Гвозденко та начальника відділу культури і туризму міської ради Лариси Заєць відбулась літургія до Дня пам’яті Лесі Українки, де представники духовенства молились за спокій душі видатної землячки.

Після літургії відбулась зустріч-спогад з нагоди 55-ти річчя відкриття літературно-меморіального музею Лесі Українки, де усі, хто доклав руки до створення музею, ділились цікавими спогадами про етапи створення музею.

Під час зустрічі-спогаду до слова було запрошено міського голову Віктора Весельського, що у своїй промові зазначив: «Символічно, що у день коли Леся Українка відійшла у кращій світ ми відзначаємо 55-ту річницю з дня відкриття літературно-меморіального музею на її честь. Ця будівля стала справжньою скринею пам’яті для всіх поціновувачів дочки Прометея.

Приємно, що цю історичну будівлю цінують у всій країні. Підтвердженням цього є постанова Верховної Ради України, завдяки якій буде здійснена реконструкція та розширення площі Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки до дня 150-ти річчя з дня народження центральної постаті національної культури.

Шановна Віро Омелянівно! Ви – незмінна берегиня літературно-меморіального музею Лесі Українки, Ви присвятили своє життя збереженню культурної та духовної спадщини Лесі Українки та протягом півстоліття не втомлюєтеся повторювати про неоціненний вклад поетеси у становлення національної свідомості.

Завдяки Вам у будиночку над Случчю живе безсмертна Лесина душа та примножується літературна спадщина геніальної поетеси.

Висловлюю Вам щиру подяку за збереження найдорожчого скарбу Звягельської землі, великої науково-історичної спадщини національної культури Новограда-Волинського та України – святої Лесиної домівки, де народилася сильна духом жінка, справжній борець за майбутнє своєї країни.
Нехай не міліє ріка шани до світоча світової літератури – Великої Українки.»

Віра Омелянівна Римська згадала поіменно всіх, хто долучився до створення музею. Серед багатьох імен відмітили: Вакуленка Леоніда Петровича, що до сих пір знає про кількість вікон у будівлі, кількість фарби, яка необхідна для фарбування підлоги, скільки м2 має площа даху тощо;

Юсько Георгія Іполітовича, що скеровував та забезпечував злагоджену роботу комунальних підприємств; Пасічника Миколу Євгеновича; Ринку Анатолія Андрійовича; Мартинюка Миколу Івановича.

Петра Тимофійовича Тринько (в минулому депутат від Волинської області) – Віра Омелянівна назвала хрещеним батьком літературно-меморіального музею Лесі Українки.

Подякувала очільниця музею міському голові Віктору Весельському і заступнику міського голови Оксані Гвозденко, що у скрутний час завжди підтримують музей. Багатьом адресували цього дня слова шани та подяки.

Однак найбільше вразили розповіді безпосередніх учасників тих подій. Наприклад, що у будинку, в якому знаходиться музей, колись мешкало 6 сімей. Їх потрібно було переселити, а будівлю перевести в нежитловий фонд. Даний процес тривав два роки.

Видатна Ліна Костенко критикувала Віру Римську за будівництво перехідної галереї музею. Також Віра Омелянівна єдина в місті людина, що спілкувалась із сестрами Лесі Українки.

Розповідали, як у 1986 році ходили по партійно – господарському апарату та збирали підписи на встановлення пам’ятника Лесі Українки, і назбирали аж 133 підписи.

Оповіли, як в останній день перед відкриттям фарбували металеву огорожу та мали проблеми з дахом, як музей відвідували Президенти України і ще багато цікавого.