На батьківщині Лесі Українки оголосили арт-челендж «Схожа на Лесю»
Днями на батьківщині Лесі Українки оголосили арт-челендж «Схожа на Лесю». Його ініціаторка Юлія Лавринович, вчитель і соціальний педагог Новоград-Волинського ліцею №1 ім. Лесі Українки, запропонувала усім бажаючим відтворити улюблену світлину видатної поетеси, підібравши максимально схожі аксесуари і одяг.
Перейшовши по хештегу #схожаналесю, емоції переповнюють – настільки креативно підійшла молодь до цієї акції! Продумують все до дрібниць: глибокий погляд, модні прикраси, зачіску (волосся гладко зачесане або заплетене в косу), навіть візерунки на кофтинках.
У захваті від фото, які вже поширили учні Ліцей #1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської обл., Новоград-Волинська ЗОШ #10 художньо-естетичного профілю, Учнівська організація “СОНЯШНИК”. ЗОШ #10 м.Новоград-Волинський, Новоград – Волинська ЗОШ № 3 Житомирської області та ін.!
А чи цікаво вам, на кого була схожа сама Леся Українка, чим приваблювала оточуючих? Ділимося спогадами її сучасників.
«Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею. Щодо вроди, то й по батькових фото з молодих літ видко, і з розповідей матері, тіток і дядька виходило, що у Лесі такі самі риси обличчя, барва очей і волосся, як у батька, так само середній зріст, така ж постать, така сама тендітність. Вдачею ж вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, однаково обоє бували здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чимсь особливо для них дошкульним» (О. Косач-Кривинюк).
«Виглядала Леся вище середнього росту, тоненька, худа дуже, була смаглювата, лице мала загоріле. Як дивилась або сміялась, любила прихмурювати очі. Не признавала ніякої пудри. Я їй кажу: «Баришня, ви б попудрилися», а вона відповідає: «Нащо мені пудритися! Я й так хороша!» (Г. Поліщук).
«Мала чудові сірі променисті очі; вони випромінювали з себе таку силу ясного розуму, що все обличчя сяяло внутрішньою красою» (О. Стешенко).
«В кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя» (М. Павлик).
«Лесю Українку уявляють дуже мужеською, але вона відзначалася великою жіночністю. Вона любила одягатися. Одягалася гарно, але скромно, спеціально любила гарні блузки. На лівій руці носила чорну рукавичку» (В. Покальчук).
«Я побачив жінку середнього росту, зодягнену в темну сукню з закритим коміром, вона стомлено сиділа в кріслі з газетою на колінах, дивилась перед собою кудись далеко, поринувши у думки. Коли мовчала, вона чимось нагадувала свою матір, хоч не була схожа на неї» (П. Коваленко).
Приєднуйтесь до арт-челенджу!
Світлини взято з Facebook.
Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки