Дерусифікація на рівні громад набирає обертів

Міністерство культури та інформаційної політики та Український інститут національної пам’яті переконані, що декомунізація повинна продовжуватися. Очищення публічного простору від маркерів імперських претензій на українські землі повинно супроводжуватися глибшим переосмисленням цієї частини української історичної та культурної спадщини, виробленням на рівні суспільства відповідних наративів. 

Водночас, питання демонтантажу монументів та зміни назв об’єктів топоніміки, пов’язаних з російською історією та культурою, повинні вирішуватись у правовому полі: відповідно до чинного законодавства про місцеве самоврядування та у сфері охорони культурної спадщини. Насамперед, це стосується об’єктів, які на сьогодні мають статус об’єкта культурної спадщини та обліковані належним чином.

Відтак, рішення щодо демонтажу, перенесення чи збереження у музейному фонді об’єктів та назв об’єктів топоніміки, пов’язаних із російською історією та культурою, повинні враховувати висновки науковців та незалежних експертів щодо історичної, мистецької цінності таких об’єктів, їхньої унікальності та доцільності вважати їх за «маркер» російських імперських претензій.

Стосовно об’єктів культурної спадщини, які мають відповідний правовий статус, варто розглядати варіанти зняття такого статусу або переміщення об’єкта культурної спадщини.

Рішення про вилучення, зняття з обліку та переміщення приймає відповідний орган в залежності від статусу об’єкта, категорії пам’ятки, зокрема:

– вилучення з Реєстру, переміщення пам’ятки національного значення – Кабінет  Міністрів України;

– вилучення з Реєстру, переміщення пам’ятки місцевого значення – Міністерство культури та інформаційної політики України;

– проведення робіт на пам’ятках національного значення – Міністерство культури та інформаційної політики України;

– зняття з обліку щойно виявленого об’єкта – орган охорони культурної спадщини обласних та Київської міської державних адміністрацій;

– проведення робіт на щойно виявлених об’єктах, пам’ятках місцевого значення – орган охорони культурної спадщини обласних та Київської міської державних адміністрацій.

Відповідно до категорії пам’ятки її вилучення з Реєстру відбувається щодо:

– пам’ятки національного значення – постановою Уряду за поданням МКІП;

– пам’ятки місцевого значення – рішенням МКІП за поданням місцевих органів охорони культурної спадщини або Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.

Пам’ятка може бути вилучена з Реєстру у разі:

– якщо пам’ятку зруйновано;

– якщо пам’ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об’єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;

– якщо пам’ятка втратила предмет охорони.

У контексті, про який ідеться, підставою для вилучення є втрата предмету охорони (в тому числі культурного контексту). Конкретизований перелік документів та процедури вилучення міститься в розділі VIII Порядку обліку об’єктів культурної спадщини, серед яких документ, що обґрунтовує підставу вилучення пам’ятки з реєстру. Рішення про вилучення пам’ятки з Реєстру оформлюється МКІП після розгляду на засіданні Експертної комісії з питань обліку об’єктів культурної спадщини.

Водночас, найбільш цивілізованим підходом до поводження з вказаною вище групою об’єктів є їх переміщення. Переміщення (перенесення) пам’ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам’ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам’ятки (обміри, фотофіксація тощо).

У даному випадку пам’ятка не втрачає свій правовий статус, але переміщується на відповідно підготовлені меморіалізовані місця та усувається з публічного громадського простору.

Ця процедура вимагає підготовки певного пакету документів, в тому числі проєктної документації на переміщення, що у випадку, коли органи місцевого самоврядування намагаються зробити швидко, ігнорується. Як наслідок, відповідні питання вирішуються  в непередбачений законодавством спосіб.

Перелік документів:

– заява, протокол (витяг з протоколу) консультативної ради з питань охорони культурної спадщини органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

– обґрунтування щодо неможливості збереження пам’ятки на місці або обґрунтування необхідності її перенесення;

– копія облікової документації на пам’ятку;

– акт огляду технічного стану пам’ятки;

– копія науково-проєктної документації на перенесення пам’ятки;

– матеріали фіксації пам’ятки, фотофіксація місця, куди планується перенести (перемістити) пам’ятку, передпроєктні пропозиції;

– рішення органу місцевого самоврядування щодо перенесення пам’ятки;

– згода на перенесення (переміщення) пам’ятки її власника або уповноваженого ним органу (особи) та власника (користувача) земельної ділянки або уповноваженого ним органу (особи), на яку планується перенести (перемістити) пам’ятку.

Рішення про переміщення пам’ятки місцевого значення оформлюється наказом Міністерства культури та інформаційної політики.

Міністерство культури та інформаційної політики України й Український інститут національної пам’яті розробили рекомендації щодо пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією та культурою Росії та СРСР, які можуть бути використані органами місцевого самоврядування.

Україна – європейська держава. Повага до законів, норм та правил, можливості для проведення громадської, наукової дискусії та обговорення, а також повага та цивілізоване ставлення до будь-яких культурних надбань якраз і відрізняє нас від російських варварів.

МКІП та Український інститут національної пам’яті поважають волю місцевих громад, але водночас у питанні демонтажу наголошують на необхідності дотримання визначених законодавством процедур при ухваленні рішень щодо усунення з публічного простору тих чи інших об’єктів культурної спадщини. Це ж стосується й об’єктів топоніміки.

Закликаємо не використовувати ці сенситивні теми у політичних цілях під час воєнного стану для того, щоб нагадати про існування окремих політичних сил.

Цивілізоване ставлення до пам’яток всіх історичних епох, набуття ними нового культурного контексту, створення музеїв монументальної пропаганди та спеціальних меморіальних кладовищ є саме тим шляхом, яким, на думку МКІП, має йти Україна.

 

Український інститут національної пам’яті