СТИХІЙНА ТОРГІВЛЯ. ДІАЛОГ У ПОШУКУ РІШЕННЯ
З введенням воєнного стану, у зв’язку зі збільшенням рівня безробіття та втратою доходів населення, почастішали випадки стихійної торгівлі на вулицях міста, що порушує правила благоустрою міста та норми санітарного законодавства.
Однак, стихійна торгівля — це не тільки про намагання вижити, це також про пов’язаність міста з довколишніми селами. Люди, які їдуть до міста продавати власні продукти, зазвичай походять із прилеглих сіл чи околиць міста.
В сучасних умовах, застосовуючи альтернативні підходи до управління містом, цілком можливо розглядати неформальну торгівлю як невід’ємну частину міського життя. Згідно з таким альтернативним підходом, варто дозволити вуличним торговцям реалізовувати свої економічні права. Повністю заборонити стихійну торгівлю означало би забрати у деяких людей можливість утримувати себе.
Сьогодні ми спробували зробити крок до впорядкування стихійної торгівлі по вул. Наталі Оржевської та налагодили діалог з торговцями. Радилися, яким чином впорядкувати стихійну торгівлю, адже продукти харчування «з асфальту» — це в першу чергу небезпека для здоров’я, а в тім є порушенням чинного законодавства України.
У ході обговорень, вислухали думки та пропозиції від продавців власноруч вирощеної у домогосподарствах продукції, спільно вирішили спробувати встановити на визначеній території прилавки аби продаж продукції здійснювася не «з асфальту» та вести діяльність у правовий спосіб.
Метою такого рішення є боротьба зі стихійною торгівлею та поступове повернення до правового поля.
Однак, ніколи нічого владі не вдасться зробити, якщо не буде підтримки громади. Громада повинна мати суспільний стержень, свою громадську думку і позицію, які будуть спрямовані на те, аби зробити місто, яке любиш, якомога кращим.