У сьогоденних тривогах і пошуках себе як нації Пчілка з нами і за нас…
Сьогодні, 28 червня, у Музеї родини Косачів-Драгоманових відбулось вшанування з нагоди відзначення 175-ої річниці від дня народження Олени Пчілки, яке відзначатимуть завтра, 29 червня.
Заступник начальника Житомирської ОВА Юрій Денисовець, міський голова Микола Боровець, секретар міської ради Оксана Гвозденко, заступниця міського голови Наталія Борис, перший заступник начальника Звягельської РВА Юрій Оханський, керівники та представники управлінь та відділів міської ради, освітяни, представники культури та громадськість поклали квіти до горельєфу родини Косачів.
«Ми знаходимось біля горельєфу, до якого приходимо з квітами у памʼятні дні, аби знову і знову вклонитися цій неймовірній родині, що дала світові геніальну Лесю Українку» – зазначила директорка музею Людмила Гамма.
Традиційно, захід розпочався з хвилини мовчання – згадали усіх, завдяки кому маємо змогу зберегти нашу культуру. Хор вчителів Школи мистецтв виконав композицію «Пливе кача».
Захід приурочений розкриттю багатогранності Олени Пчілки, її натури. Так учасники заходу представили її постать у різних аспектах.
Дитячий бібліопростір презентував Олену Пчілку у розрізі дитячої писемності, викладачка Звягельської школи мистецтв Лариса Барановська познайомила присутніх з фольклорною діяльністю постаті, а ось Гімназія №5 розробила літературно-дослідницький проєкт «Олена Пчілка від «А» до «Я»».
Місце народження Олени Пчілки – Гадяч, славне старовинне місто, колишня гетьманська столиця. Саме там народилася Ольга Драгоманова. У Звягелі почалося формування Олени Пчілки. Два міста – одна історія. Тож через онлайн звʼязок до заходу долучилась Ірина Соколова, директорка історико-краєзнавчого музею, яка розповіла про батьківщину видатної Олени Пчілки.
По завершенню заходу, присутні мали змогу долучитися до мистецької акції «Узори Олени Пчілки на полотні» і власноруч вишити елементи на рушникові.
Олена Пчілка – це українська свідомість. Це наше особисте відродження.
Доленосна для України жінка, чия біографія, могла б замінити собою цілий посібник з історії української культури останньої половини XIX — початку XX ст.
Нам є ким пишатися і на кого рівнятися. Шануймо свою історію і її величних постатей!