Чому не можна руйнувати гнізда воронових птахів та як нам жити у мирі і злагоді

В багатьох містах України (нажаль наше місто не є виключенням) деякі люди незадоволені сусідством з «воронами»: їм заважає голосне каркання та продукти їх життєдіяльності. Міські органи самоврядування отримують звернення від таких громадян з проханням надати дозвіл на обрізку дерев та зніманням воронячих гнізд, але всі ми знаємо та розуміємо, що таке відношення до природи та живих істот призведе до трагічних наслідків для нас самих.

Тому ми вирішили звернутися за консультацією до Євгенії Яниш – орнітологині, кандидатки біологічних наук, науковиці, співробітниці інституту зоології імені Шмальгаузена щодо користі або шкоди від сусідства з граками, так саме граками, а не воронами.

Після консультації була написана дана стаття.

Хто такі «ворони» або як відрізнити грака, ворону та галку?

У 90% людей склалася думка, що чорні великі птахи, що гніздяться у місті колоніями на великих деревах та голосно кричать – ворони, але це не так. Чорний великий птах, якого ми всі звикли бачити на зелених ділянках біля житлових будинків, в парках, скверах, на полях та на смітниках – це грак. Поряд з ним можна побачити меншого чорно-сірого птаха з сіро-блакитними очима – це галка. Граки і галки часто створюють спільні колонії: гніздяться разом на великих деревах, літають на поля та смітники для пошуку їжі, ночують у містах на високих гіллястих деревах. Місця ночівель граків та галок не змінюються десятиріччями, а в деяких випадках залишаються на одному місці більше 100 років. Грак та галка – птахи з високими когнітивними здібностями: вони  можуть вирішувати складні логічні задачі, навіть рахувати, навчатися та передавати власний досвід. Розумніші за них тільки ворона, крук та великі папуги.

Щодо ворон, то в Україні в деяких містах живе сіра ворона, а чорна ворона взагалі не зустрічається. Тому якщо ви бачите чисто чорного птаха – це точно не ворона.

Грак, сіра ворона та галка є видами, які пристосувалися до життя поряд з людиною. Такі види називаються синантропами. І таке співіснування є взаємовигідним: граки та галки отримують їжу та тепло взимку (біля житла температура на декілька градусів вища), а люди отримують винищувачів шкідників сільгоспкультур та санітарів міст.

За літо одна пара граків знищує ТИСЯЧІ шкідників сільгоспкультур!

Останнім часом, кількість воронових стрімко скорочується: на даний момент, наприклад, в місті Київ кількість граків на зимівлі зменшилася майже вдвічі.

Чим нам загрожує зникнення граків з наших міст?

Розорення «воронячих» гнізд, знищення місць гніздування (великих гіллястих дерев), використання заборонених в інших країнах отрут на полях призводить до зменшення популяції граків, а це в свою чергу – до неконтрольованого розмноження шкідників сільгоспкультур (сарани, гусені тощо), що в свою чергу призведе до суттєвого зменшення врожаю.

В історії є приклади бездумного масового вбивства птахів, що призвело до катастрофічних наслідків. Наприклад, знищення горобців в 1958 році у Китаї на рівні держави, як шкідника сільгоспкультур. До масового вбивства горобців долучилося майже все населення – загинуло близько 2 мільярдів птахів. Через два роки сарана та гусінь розмножилися до таких кількостей, що знищили майже увесь врожай, що призвело до голоду та загибелі 20 мільйонів китайців. Після цих трагічних подій, горобців почали завозити поїздами, але для відновлення популяції знадобилися роки.

Наразі, в нашому місті також спостерігається значне зменшення виду горобця хатнього і не тільки в нашому, а по всій Україні. Точної причини зникнення горобців та зменшення воронових не визначили, але є декілька припущень, і одне з них – нищівна урбанізація міст: вирізання дерев, знищення зелених зон під забудову та парковки, зменшення кормової бази.

Отже, грак та галка – не є видами-шкідниками, а навпаки корисні для нас і ми повинні намагатися зберегти їх чисельність: ставитися з розумом до вирубки старих дерев (вирубувати тільки в разі, коли вони дійсно становлять небезпеку), не руйнувати гнізд воронових птахів та не завдавати будь-якої шкоди їм самим, висаджувати дерева, які притаманні для нашої місцевості, бо якщо вони зникнуть, нам буде непереливки.

Давайте жити в мирі та злагоді з природою та з розумом ставитися до своїх дій по відношенню до неї, бо вони обов’язково будуть мати наслідки для нас та наших нащадків!

Управління житлово-комунального господарства та екології