Чорнобиль об’єднує
Тридцять п’ять років тому, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія, яка виявилася найбільшою ядерною катастрофою планетарного масштабу. У світі, майже на усіх атомних об’єктах траплялись аварії різного рівня, але руйнування лише одного четвертого реактора на ЧАЕС спричинило забруднення радіоактивними продуктами майже усієї території Європи. Радіаційна хмара облетіла планету Земля. Значна частина Полісся, у т.ч. і Звягельщини стала зонами забруднення, а люди потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таке сталося вперше і що робити ніхто не знав. Стали засипати з гелікоптерів жерло зруйнованого реактора, свинцем, піском, доломітом, і іншою сумішшю, охолоджувати водою, але виникла загроза продовження аварії, бо поруч були 3, 2, 1 енергоблоки.
Щоб вийти із ситуації, керівництво країни прийняло рішення – направити для ліквідації наслідків аварії – людей.
Звягельська земля і прилеглі райони також направили для виконання громадянського обов’язку більше 3-х тисяч чоловік різних спеціальностей.
З ризиком для життя та здоров’я пожежні, військові, медичні працівники, електрики, водії, особовий склад МВС, залізничники і ін. приборкували непідконтрольну радіацію, проявляючи при цьому Героїзм, Мужність і Відвагу.
Після повернення до дому «чорнобильці» зустрілися із заниженням даних про рівні радіації і доз опромінення, перекручування і замовчування фактів. Бюрократія стала «чорнобилем» після Чорнобиля. Від рішень чиновників залежали – надання статусу постраждалих, розподіл коштів і житла. Люди шукали захисту. З ініціативи активістів, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з міста і району М.Усика, О.Іванька, М.Дзюмана, В.Правила, С.Поліщука і ін. товаришів розпочалась підготовка зі створення організації для захисту прав «чорнобильців».
26 квітня 1991 року була створена організація «Союз Чорнобиль». Головою обрали Олександра Михайловича Іванька, командира Новоград – Волинського інженерного – дорожнього мостобудівного полку.
Громадяни змогли вирішувати питання щодо надання статуту постраждалих, відстоювати свої права, отримувати соціальний захист. О.Іванько приклав великих зусиль в удосконаленні правової бази захисту чорнобильців на державному рівні.
У зв’язку з розпадом СРСР і утворення незалежної держави – Україна, було прийняте рішення про нову назву організації – «Добровільне, незалежне, громадське об’єднання Спілка «Чорнобиль». Активістами організації вирішувались питання перевезення пільговиків, відкриття спец.магазину, контролю за розподілом продуктів, отримання допомоги від підприємців, медичного забезпечення, видачі ліків за пільговими рецептами, надання путівок у санаторно – лікувальні заклади.
До десятих роковин аварії на ЧАЕС за ініціативи та підтримки міського голови В.І.Загривого, при тісній співпраці з депутатами міської ради і керівниками ряду підприємств був споруджений пам’ятний знак «Жертвам Чорнобильської катастрофи», до якого мають приходити чорнобильці і члени громади.
26 квітня 2005 року звітно – виборною конференцією було розглянута заява О.Іванька про звільнення його від посади Голови організації за станом здоров’я.
Конференція обрала Головою організації Правила Володимира Миколайовича, який під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був заступником командира полку з політичної частини.
По-новому наладилась співпраця з керівниками міста і району М.П.Боровцем і М.О.Іванюком. Вирішувались питання медичного і соціального забезпечення.
Члени організації стали на захист військового шпиталю і виступили зі зверненнями щодо його збереження до Прем’єр – міністра України і Міністра Оборони. Була організована боротьба за недопущення затримки пільгових виплат і неправомірний розподіл автомобіля для інваліда ліквідатора.
У грудні 2010 року звітно – виборна конференція, враховуючи стан здоров’я В.Правила, обрала Головою організації Співака Ярослава Михайловича і прийняла рішення про нову назву організації – «Міськрайонне громадське об’єднання «Спілка – Чорнобиль».
Новий склад керівництва організації продовжив співпрацю з органами місцевої влади. Відносини стали ділові і партнерські, переважала взаємоповага і порозуміння, замість звинувачень.
В усіх закладах з надання послуг постраждалим пріоритетними стали позачергове і першочергове обслуговування. Місцевій владі прийшлось взяти на себе функції, які центральні і регіональні органи «скинули» на неї фінансовим тягарем. Після гострих дискусій і протистоянь пільговики продовжили користуватися громадським транспортом. У цьому велика заслуга колишнього першого заступника міського голови С.Ю.Колотова і організаторів перевезень. Були досягнуті домовленості з керівництвом центральної аптеки, щодо ліквідації черг і напруги при забезпеченні ліками за пільговими рецептами.
За ініціативи і дій Голови організації розпочалась робота зі збору спогадів про ліквідаторів краю та Чорнобильську катастрофу. У співпраці з Управліннями соціального захисту міста і району вийшла в світ обласна книга пам’яті України «Чорнобильська трагедія», виготовлений фотоальбом про ліквідаторів – земляків. Разом з директором краєзнавчого музею О.М.Жовтюк створена експозиція на тему Чорнобиля. У військовій частині створеній на базі інженерного полку знаходиться батальйон, в минулому окрема частина радіаційного, хімічного і біологічного захисту, яка однією із перших взяла участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (завжди у кінці квітня відзначала День створення частини) також є місце у полковому музеї на чорнобильську тему,
Була започаткована традиція зустрічей з молоддю у навчальних закладах, клубах і дитячих бібліотеках. Активно до заходів готуються керівники і діти у гуртках Палацу дітей і молоді. У навчальних закладах педагоги і школярі готують малюнки, пропонують твори на чорнобильську тему. Ліквідатори розповідають дітям і дорослим про їх роботу в умовах радіоактивного забруднення та опромінення, закликають підростаюче покоління добре вчитися і не допускати у майбутньому помилок.
З ініціативи членів організації і за сприяння міського голови В.В.Весельського, його заступників Л.В.Шутової, О.В.Гвозденко, секретаря міської ради О.А.Пономаренко і депутатів, до 30-х роковин від дня аварії на ЧАЕС було завершено обладнання скверу і оновлення Пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобильської катастрофи».
До теми Чорнобиля віддано і творчо відносились працівники міського і районного відділів культури та працівники Палацу культури ім. Лесі Українки.
До завершення каденції Голови організації випало вирішення питань, щодо утискання центральною владою прав постраждалих. Ліквідації, четвертої зони і позбавлення майбутніх поколінь статусу потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. (Бо ліс потрібно продавати, а люди у майбутньому мають бути здоровими).
Неправомірний розподіл коштів, затримка виплат, намагання припинення пільг, втручання в роботу судів стали темою постійних поїздок на «круглі столи», конференції, мітинги і протести (навіть під стіни Верховної Ради, де чекав усіх «спецназ»).
З цих питань були численні звернення до вищих керівних осіб держави і відповідних міністерств.
Відповіддю на наші звернення за допомогою Народного депутата В.М.Литвина, Кабінетом міністрів України була прийнята Постанова щодо визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 – 1990 роках.
Про усі події минулого і сьогодення організація постійно інформувала населення та владу і закликала до позитивного вирішення проблем.
У грудні 2017 року за пропозицією Я.М.Співака, чергова звітно – виборна конференція обрала Головою організації Гончарука Олександра Сергійовича.
Новий голова проявив наполегливість у залученні в організацію нових членів. Він закликав відгукнутись цивільних осіб особливо водіїв, працівників МВС, залізничників, працівників підприємств і інших громадян, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Нове керівництво разом із іншими організаціями організувало протистояння свавіллю щодо недоплати пенсій військовим пенсіонерам, шляхом мітингів і перекриття доріг. Керівництво організації разом із управліннями соціального захисту відповідально ставляться до вирішення назрілих питань.
Зараз основною темою в роботі є збереження пам’яті про ліквідаторів і Чорнобильську трагедію. Збір матеріалів для продовження створення другого фотоальбому, про ліквідаторів, а в подальшому і про потерпілих громадян внаслідок Чорнобильської катастрофи. До епідемії продовжувались зустрічі із школярами в школах і бібліотеках, робота в краєзнавчому музеї.
Значні зусилля прикладаються для придбання комп’ютерних належностей. У зв’язку із регіональними змінами в державі міськрайонна організація із-за включення до нашого району Баранівського і з десятками тисяч потерпілих – Ємільчинського районів виконувати Статутні завдання немає можливості. Тому напередодні, враховуючи усі відповідні умови, створена Громадська організація «Постраждалі Чорнобиля» Новоград – Волинської об’єднаної територіальної громади» з центром у м. Новоград – Волинський.
Сьогодні, навіть під час всесвітньої епідемії жахливої дії вірусів, постраждалі Чорнобиля повинні гуртуватися і продовжувати започатковані традиції. Разом ми сила!
Ярослав Співак, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС