#цей_день_в_історії_міста_Звягель: Автовокзал
11 січня 1967 року відкрито нове приміщення автовокзалу по вул. Леніна (нині – вул. Шевченка).
В місцевій пресі тих років репортажу про відкриття немає (як ми вже звикли сьогодні), але ось що писала газета «Радянський прапор» № 43 від 11 березня 1967 року: «Рівно місяць тому на західній околиці нашого міста відкрився новий автобусний вокзал. Це – велика і світла будівля в основному з скла і залізобетону».
В ній були передбачені всі вигоди для пасажирів: встановлено автоматичну камеру для схову речей, була камера для схову громіздких речей, довідкове бюро, буфет-їдальня, книжковий кіоск. На другому поверсі розміщувались чотири кімнати відпочинку та одна кімната матері і дитини (див. фото статті).
У травні 2009 року розпочато поточний ремонт автовокзалу. Реконструйовано котельню, проведено заміну вікон на сучасні металопластикові, здійснено ремонт фасаду приміщення автостанції, всередині з’явилося електронне табло, над платформами спорудили накриття, що захищає пасажирів від сонця та дощу. (https://www.zvyagel.com.ua/?p=3662).
Перед новим 2024 роком, на автобусній зупинці громадського транспорту “Автовокзал” у Звягелі, встановлено перше електронне табло прогнозування часу прибуття громадського транспорту.
Декілька цікавих фактів стосовно місцини коло автовокзалу були взяті з коментарів під однією з світлин на сторінці zwiahel.info – Віртуальний музей міста Звягель (Новоград-Волинський):
Ця місцевість (мається на увазі територія автовокзалу і поруч з ним) увійшла до складу Новограда-Волинського після 1850-го року. Мала ім’я Кінна площа. У 1921 році була перейменована у Червону. Однак назва не прижилася. Місцевість перед теперішньою заправкою WOG називалась “Рогатка” – колись тут була застава. Ну і друге – дві вулиці (Шевченка і Юрія Глухова) утворили розгалуження у вигляді рогатки. Чудово проглядається стара і нова дорога на Корець… (краєзнавець Віктор Ваховський).
Там де зараз багатоповерхові будинки – був старий маслозавод, а де височіє пам’ятник Шевченку – невеличкий базарчик (до другої половини 1990-х років), де торгували всіляким крамом – від квітів до одягу.
Багато містян пригадують сквер перед автовокзалом – зник він приблизно в 1976-1977 роках. Був він добре озелененим, мав багато лавок, де можна було почекати свого автобусу та просто відпочити, посмакувавши морозивом чи сітром. Багато містян старшого віку пам’ятають, що називали його «циганський» через велику кількість ромів, що там «таборилися». Хтось згадує про те, що саме там продавались перші весняні квіти, які привозили вуйки з Закарпаття, а хтось про те, що там встановлювали ялинку. На початку 2000-х років на цьому місці була побудована автозаправка.
Але завжди-завжди в районі автовокзалу була жвава торгівля – і на сьогодні, як бачимо, і сама будівля вокзалу обросла магазинчиками, кіосками та лотками; тут можна швидко перекусити і купити практично все необхідне.
І цікаві факти про початок автобусного сполучення в нашому місті:
21 травня 1912 року було відкрито автобусне сполучення між Новоградом-Волинський і Житомиром – диліжансна контора власників Уніка та Рабіна розпочала щоденний регулярний рух омнібусів (так тоді називався автобус). Пасажирам були запропоновані відкриті автобуси з «предохранением от дождя».
Вартість квитка становила 1 крб. 50 коп. Багаж перевозився за додаткову плату на даху критого автобуса,. Подорож тривала 6 годин.
З Житомира автобуси відправлялись о 8 годині вечора від контори Рабіна по вул. Чуднівській, а з Новограда-Волинського – о 8 годині ранку від контори Уніка, що знаходилась на вул. Житомирській (на перетині сучасних вул. Ковальського та Соборності).
Можна було і більш комфортабельно дістатися до Житомира – автомобілем, але і ціна поїздки була вищою – 3-4 крб. Ручний багаж перевозився безкоштовно.
Автомобілі і автобуси Уніка містилися в гаражі на подвір’ї його власного будинку на вул. Корецькій (сьогодні – вул. Шевченка, навпроти входу в міський парк).
Трішки складнішим був шлях на Рівне у зв’язку із крутими спусками та підйомами перед самим містом, але восени 1911 року одній компанії вдалося налагодити автобусне сполучення, використавши потужні моделі автобусів.
Більше на тему розвитку транспорту в нашому місті можна прочитати тут: https://www.zwiahel.info/museum/room6/13
У зв’язку з поверненням історичної назви міста Звягель, змінено й назву на фасаді автовокзалу.
Більше фото: https://www.zwiahel.info/imagegallery/thumbnails/tags/BusStation
Матеріал підготовлено Звягельською бібліотекою.