День української писемності та мови
Щороку восени українці відзначають День української писемності та мови — у пам’ять про святого Нестора Літописця, київського літописця та письменника-агіографа.
Свято було встановлено Указом Президента України від 6 листопада 1997 року №1241/97. Його метою є вшанування давніх традицій української писемності, поширення знань про рідну мову та підтримка її розвитку. До 2023 року цей день відзначали 9 листопада, у день пам’яті Нестора Літописця за юліанським календарем.
Згідно з новим Указом Президента України №455/2023 від 28 липня 2023 року, святкування перенесено на 27 жовтня.
Нестор Літописець — засновник української історичної традиції
Нестор (бл. 1056–1114) — монах Києво-Печерської лаври, автор першої відомої писемної історії українських земель — «Повісті врем’яних літ», створеної в XI — на початку XII століття.
Ця праця не лише започаткувала літописання на наших землях, а й стала символом єдності української історичної пам’яті.
Історик Михайло Брайчевський називав Нестора одним із найвидатніших письменників раннього європейського середньовіччя. Саме з нього, на думку дослідників, починається історія української літератури та писемності.
Витоки слов’янської абетки
Основу слов’янської писемності заклали брати Кирило і Мефодій, які у IX столітті створили глаголицю — першу абетку для перекладу священних текстів.
На її основі їхні учні розробили кирилицю, що поширилася серед східних і південних слов’ян і стала основою сучасної української абетки.
Найдавнішою пам’яткою кириличного письма вважається напис 931 року в Болгарії.
А Остромирове Євангеліє (1056–1057) — перша точно датована кирилична книга, створена в Києві. Воно засвідчує риси староукраїнської мови.
Розвиток української писемності
У XIV–XV століттях українська мова активно використовувалася в ділових документах, грамотах, перекладах біблійних текстів. Змінювалися форми письма: з’явилися півустав, скоропис, а згодом — курсив.
Водночас поширювалися орнаментальні елементи — в’язь, характерна для заголовків рукописів.
Перші друковані книги
Початком українського книгодрукування вважається діяльність Юрія Дрогобича, який у 1483 році видав у Римі власний трактат.
Наприкінці XV — на початку XVI століття кириличні книги друкували Швайпольт Фіоль, Франциск Скорина, а згодом — Іван Федоров, який 1574 року у Львові надрукував «Апостол» та «Буквар».
Ці видання започаткували нову епоху розвитку освіти й культури в Україні.
Традиції свята
Однією з головних подій цього дня є радіодиктант національної єдності, започаткований у 2000 році на Українському радіо.
Його мета — не перевірка знань, а підтвердження любові до рідної мови та єдності українців у всьому світі.
Значення української мови
Українська мова — це символ національної ідентичності, духовності та неперервності нашої історії.
Вона об’єднує українців по всьому світу, зберігає пам’ять про минуле й надихає на майбутнє.
Мова — це не лише засіб спілкування, а й душа народу, його історія, культура та сила.