«Для мене частка «не» просто не існує»
Наша розмова з Новоград-Волинським міським головою відбулася як підсумок першого року його діяльності на цій посаді. Що вдалося, а що ні, і що стане пріоритетним на найближче майбутнє — саме про це розповів Віктор Весельський у своєму інтерв?ю:
— Вікторе Леонідовичу, з яким настроєм Ви зустрічаєте 2017 рік?
— З хорошим, з піднесеним настроєм. Не так давно я мав розмову з колишнім міським головою Новограда-Волинського Анатолієм Андрійовичем Ринкою, який зателефонував і запитав — якими були мої враження від того, що я рік пропрацював на посаді міського голови, і чи жалкую про те, що взагалі здійснив цей крок свого часу. Я сказав, що однозначно не жалкую, що прийняв таке рішення — воно було виваженим і обґрунтованим. Це лише перший рік моєї каденції, але я думаю, що наступного року ми будемо нарощувати свої можливості стосовно того, що б хотіли люди від нової влади, мається на увазі місцевої. Бо про органи центральної влади я з етичних міркувань говорити не хочу.
— До речі, якось у нашій розмові Анатолій Ринка сказав про те, що час, протягом якого він працював у Новограді на посаді міського голови, вважає своїм найщасливішим життєвим періодом. А Ви який період свого життя таким вважаєте?
— Якщо взяти весь життєвий шлях після інституту і дотепер, то все-таки новоград-волинський період життя. Наступного року виповниться 30 років відтоді, як я прийшов працювати у Новоград-Волинський. І з цих тридцяти 11 років перший раз віддав Новограду, далі — робота в Києві і знову повернувся сюди, сподіваюсь обіцяних виборцям п’ять років відпрацювати по-чесному. Тож Новоград для мене — рідне місто. Я багато запланував і буду старатися максимально дотримуватися того всього, що людям пообіцяв. Працювати на посаді міського голови для мене нескладно. Потрібно, щоб була відповідна команда і щоб у цій команді всі розуміли міру власної відповідальності, і щоб кожен виконував свою роботу.
— Нинішня Ваша команда — розуміє?
— Так, ми провели всі сесії, жодної не було зірвано, пішли на повну відкритість, і тепер пленарні засідання міської ради новоградці можуть дивитися у прямому ефірі по місцевому телебаченню. Проводимо так само засідання міськвиконкому. Стараюся, щоби були дотримані права громадян і в першу чергу — на звернення до місцевих органів влади. Так само намагаюся почути всіх людей, які звертаються. Не все, звісно, одразу можна вирішити, бо у зв’язку з непростим соціально-економічним становищем у державі в людей нагромадилося дуже багато проблем. Але принаймні у міру своїх можливостей і здібностей я намагаюся, щоб ці питання були вирішені. Незалежно від того — який це напрямок.
— З чим найчастіше до Вас звертаються новоград-волинці?
— Так само, як і під час передвиборчої компанії, в першу чергу людей турбують житлово-комунальні проблеми. Тому я і хочу собі для роботи на наступний рік визначити як першочергові ті питання, які стосуються життєзабезпечення — вода, тепло, хліб, ліки, транспорт, освіта, охорона здоров’я, культура. Ми будемо рухатися за всіма напрямками.
Я хочу, щоб у Новограді запрацював принцип того, що рада — це основний діючий керівний орган. І я, як голова ради, буду намагатися все робити для того, щоб підвищити престиж міського депутата, щоб кожен народний обранець на своєму окрузі був міні-міським головою і намагався максимально вирішувати проблеми своїх виборців — звісно, через виконавчі органи.
Роблю ставку на те, що депутати і весь депутатський корпус мають бути вагомими у Новограді-Волинському. Багато над цим працюю.
— Як виглядає Ваш середньостатистичний день?
— Ураховуючи те, що я людина вимоглива як до себе, так і до своїх підлеглих, то не відходжу від системи, де є чіткий план роботи, і я дотримуюсь його. Відповідно до цього: щоденно піднімаюся о шостій, а о шостій п’ятнадцять мені вже доповідає оперативний черговий. Потім збираюся, чай, бутерброд — і на роботу. А далі — все по плану.
— То Ви собі на кожен день пишете такий детальний план?
— План — щотижневий. А вже відповідно до нього я похвилинно намагаюся дотримуватися того, що там написано. О 17.15, як передбачено законодавством, я свій робочий день не завершую. Зазвичай, працюю у кабінеті десь близько до 24, або забираю пошту додому, і для мене основним задоволенням є те, що «виходжу на нуль». Щоб розписати все, віддати кожному заступникові, управлінню і відділу те, що вони подали на підпис міському голові. Щоб люди не чекали, і за рік навряд чи хтось може мені дорікнути, що те чи інше рішення мені подали на підпис, а воно лежить днями, такого немає. Навіть суботу і неділю я використовую на те, щоб привести до ладу все, що стосується документообігу.
— А Вам вистачає 5 годин для сну? Не відчуваєте перевантаження?
— Я так звик ще з тих часів, коли був наполовину молодший. Тобто, коли я прийшов у Новоград у 1987 році, а 2 березня відтоді мине 30 років, то я за цей час і досі не відчуваю перевтоми, цілком нормально себе почуваю в такому режимі.
— Що Вам допомагає тримати себе у формі?
— Я не займаюся спортом, адже не маю на це часу, просто отримую задоволення від роботи. Не сиджу на дієтах, однак стараюся дотримуватися режиму. У їжі не вибагливий — перше-друге, салат. На вихідні їду в гості до батьків, де із задоволенням смакую своїми улюбленими дерунами. Я не є вибагливим у їжі взагалі. Хтось не може без філіжанки кави — я спокійний до цього. От тільки коли працював у Феофанії, то мені там підказали, і так тепер роблю — протягом дня потрібно вживати побільше п ростої негазованої води, чаю — і це дійсно працює. З цим пов’язані навіть деякі курйозні випадки — коли йшов на вибори, і в Палаці культури були дебати, то сидячи з іншими кандидатами на сцені, щопівгодини надпивав потроху води, і тут же запустили чутку, що я напередодні, мабуть, трохи прийняв, і ось тепер «сушить». Але у мене це вже така звичка — протягом дня випиваю по кілька чашок рідини. І це чи не єдине, що я роблю для здоров’я. Щоправда нещодавно ще почав ходити щочетверга на великий теніс. Завжди любив сауну, але зараз не можу собі дозволити кинути нерозписану пошту і поїхати в сауну.
— Вікторе Леонідовичу, мабуть мало хто може витримати такий напружений щоденний режим, а Ви живете так роками і сприймаєте це все за норму?
— Бо це для мене і є норма. Працюю і під час відпусток. Ось восени відпочивав у Трускавці, то до обіду займався процедурами, а в другій половині дня сідав і працював.
— Вікторе Леонідовичу, посада міського голови особлива тим, що Ви є у місті найвищою посадовою особою, сам собі господар. Водночас Ви були і на значно вищих державних посадах, але мали над собою безпосереднього керівника. Що для Вас комфортніше — вища посада чи незалежність?
— Я сприймаю надзвичайно позитивно свою нинішню посаду за те, що тут у тебе ніхто не стоїть над головою, ти сам собі господар, але й маєш водночас величезну відповідальність перед громадою. Прекрасно усвідомлюю, що мене обрали люди, і я розумію свою відповідальність перед ними, адже зобов’язаний тільки громаді.
— Ви задоволені тим, що вдалося зробити протягом минулого 2016 року?
— Багато міркуючи над тим, що планував зробити протягом цього першого року і що вдалося за цей час, я не зовсім задоволений зробленим. Розумію, що за рік не все можна вирішити, але очікував, що ми зробимо значно більше, при тому — у кожній галузі. Я ніяк не міг передбачити, що протягом року нам не вдасться запустити військовий шпиталь. Та разом з тим ми досягли того, що цього року фінансування на нього таки включать у відповідні програми. Я не міг і допустити думки про те, що у нас хірургічний корпус не буде продовжувати будуватися через нестачу коштів, які виділяють з фонду регіонального розвитку. Я був у Києві — і в Міністерстві житлово-комунального господарства, і в Міністерстві охорони здоров’я, ще кілька разів був у губернатора, однак — не вдалося переконати, тому для мене ці об’єкти залишаються знаковими.
Сподівався я, що ми значно більше зробимо на площі Лесі Українки, у центральному паркові, у Палаці культури, бо він не може бути у тому стані, в якому зараз є — має бути значно сучаснішим, починаючи з головної сцени. Те ж саме стосується і стадіону, не може так бути, щоб біля стадіону не було можливості поставити транспорт, тож ми на алеї, що йде від стадіону і до парку, створимо красиві стоянки з пішохідними доріжками. Не можна зробити все одразу — і я це розумію, але є взаєморозуміння з депутатами щодо вирішення цих проблем у комплексі, тож ми далі будемо надолужувати те, що не вдалося.
— Вікторе Леонідовичу, багатьох цікавить таке питання — якщо найближчим часом відбудуться позачергові парламентські вибори, то Ви візьмете у них участь в якості кандидата в народні обранці?
— Не можу сказати. Усе будуть вирішувати справи, які вдасться зробити на нинішній посаді. Якщо я зроблю усе тут, і люди мені скажуть, що ми хочемо, щоб він далі займався галуззю охорони здоров’я у Верховній Раді в комітеті з питань охорони здоров’я, і підтвердять — ми проголосуємо, то піду. А якщо люди скажуть — ні, ми хочемо, щоб він залишився і продовжив те, що не завершив, то залишуся.
— У площині міста, його проблем, що Вас найбільше турбує і радує?
— Найбільше мене турбує стан житлово-комунального господарства Новограда-Волинського. Це стан доріг, тротуарів, центрального парку, площ і скверів — усе це потребує значного поліпшення. У місті немає парковок, і не проводиться паркувальний збір. Немає належного забезпечення громадського порядку, особливо у нічний і вечірній час, у вихідні і святкові дні. Мене це непокоїть, і я працюю над цим.
Хочу зазначити, що з приходом нового начальника управління у справах сім’ї, молоді і спорту значно пожвавилася робота цього управління і галузі. Значно покращилася робота управління освіти і науки з приходом Тетяни Володимирівни Ващук. Потрібно віддати належне Лілії Василівні Хрущ, яка очолила управління праці і соціальної політики та продовжує напрацювання своїх попередників. Але не всім я сьогодні задоволений, що стосується галузі охорони здоров’я, особливо — первинної, тобто я хотів би, щоб ми швидше рухались. У нас не всі дільниці укомплектовані сімейними лікарями, багато медичних працівників уже пенсійного віку. Це не значить, що вони непрацездатні, але я хотів би, щоб з 14 вузів ішло до нас молоде покоління медиків, молоді кадри. Я буду над цим працювати. Робитиму все для того, щоб після створення госпітальних округів новоградці не залишилися, як то кажуть, ні з чим. Я не можу цього допустити суто професійно.
— Вікторе Леонідовичу, через кілька днів ми зустрінемо Різдво Христове — традиційно це свято, коли всі збираються в колі родини. Розкажіть про свою родину — дітей, онуків.
— Батьки мої проживають в селі на Ємільчинщині. Одна сестра мешкає в Новограді і трудиться на заводі Новофармбіосинтез, друга — заступник директора промислово-економічного коледжу, дружина зараз на пенсії, але працює і допомагає дітям. Донька старша в декретній відпустці. Настя, її донька, в шостому класі, а меншому Альоші другий рік. Зять працював у МВС, потрапив під скорочення і працює в Держкомземі. Син Віталій працює в апараті СБУ. Альона, невістка, в декреті, бо онучка Маша пішла до першого класу, а меншій Ані другий рочок. Я живу в Новограді, винаймаю квартиру, плачу комунальні платежі. Усе, як і у всіх інших новоградців.
— У інтернет-мережі однією з популярних тем стало обговорення заробітних плат міського голови та його команди — навколо цього багато чуток…
— Мабуть, варто їх зрештою розвіяти, бо моя зарплата не секрет — усе є на сайті, у мене 12 тисяч гривень зарплатні, мої заступники 8-10 тисяч отримують, начальники відділів і управлінь 5-5,5 тис.грн., начальники самостійних підрозділів — 4-4,5 тис. грн.
— Вікторе Леонідовичу, якщо подивитися відсторонено на себе самого — то як би Ви себе коротко охарактеризували як особистість, які риси поставили б першими?
— Я — людина досить вимоглива, в першу чергу до себе, і безкомпромісна, я — за конструктив, буваю надто відкритим, але в мене немає часу робити зауваження тим, хто мене критикує. Я не збираюся змінюватися — як був вимогливим, так і буду, але завжди підтримаю і допоможу.
— Ваша мотивація — жити в такому режимі і так працювати?
— Я не знаю, мені складно сказати. Це мій стиль і ритм життя напевно. Для мене завжди робота була основним у житті. Знаю, вмію, зможу, зроблю. Для мене частка «не» просто не існує. Думаю, що свої перші 60 років я по-чесному присвятив служінню людям. У медиків є вислів: «Світячи іншим, згораю сам». І я його стараюся нести чесно на всіх посадах.
Розмовляла
Лариса ГЕМБАРСЬКА
Незалежна інформаційно-громадська газета „Час плюс“ № 1 від 5 січ