До Міжнародного дня музеїв та у відповідності до того, що 2018 рік оголошений Роком охорони культурної спадщини в Україні
Уявімо таке. Місто – це великий музей під відкритим небом. А пам?ятки історії, мистецтва, архітектури– експонати цього музею. Ми побачимо, що Новоград-Волинський є одним з найцікавіших музеїв сучасності.
Велика частка експонатів музею під назвою «Новоград-Волинський» – це пам?ятки Другої світової війни. Братські і одиночні могили воїнів, які захищали місто у 1941 та визволяли його у 1944 році. Підпільників, які боролися і гинули під час тимчасової окупації. Жертв єврейського холокосту. Пам?ятники і пам?ятні знаки, які на честь переможців встановили на вулицях і в парках міста вдячні за визволення від нацистської навали потомки. Але не про ці пам?ятки піде мова.
Сьогодні поговоримо про пам?ятки монументального мистецтва і архітектури. Їх небагато, але вони є справжньою коштовною прикрасою нашого музею, його найдорожчими експонатами. Пам?ятки, завдяки яким Новоград-Волинський має своє неповторне унікальне, ні на кого не схоже обличчя.
Почнемо віртуальну екскурсію містом зі сходу – з колишнього Ново-Звягеля. Тут на рубежі ХІХ-ХХ століть місцевий поміщик Борис Мезенцев (внук російського генерала Степана Уварова) – дійсний статський радник, збудував велику заміську садибу, яка й понині радує око усіх жителів і гостей міста.
Будинок, споруджений в змішаних формах ренесансу, бароко, класицизму, західним фасадом виходить на правий берег р. Случ.
Північно-східний кут будинку акцентований круглою двоповерховою баштою. Південно-західний кут – триповерховою гранчастою баштою з широким складно профільованим карнизом та зубцями. Обидві башти відіграють значну роль у складному силуеті будинку – ці виразні архітектурні засоби відтворюють образ середньовічного замку і надають оригінальності споруді.
Крім архітектурної унікальності будинок має й історичне значення для міста. Насамперед він пов?язаний з життям і діяльністю двох воєначальників періоду Другої світової війни. Це Маршал Радянського Союзу Герой Радянського Союзу Андрій Єрьоменко. Він з 1932 до 1938 року проходив службу в 14-й кавалерійській дивізії, штаб якої розміщувався в цьому будинку. За його участю та командуванням в Новограді-Волинському було зведено цілі мікрорайони – тоді військові містечка Зелені, Червоні, Морське, залізниця до Житомира, шосе до Коростеня і Шепетівки, мости через р. Случ, розпочато спорудження водогінно-каналізаційної мережі. У 1938 році за успіхи у військовому будівництві він нагороджений орденом Леніна.
У 1940-1941 рр. в будинку розміщувався штаб 9-го механізованого корпусу, формуванням якого займався Костянтин Рокоссовський – воєначальник, Маршал Радянського Союзу і Польщі, двічі Герой Радянського Союзу, на той час – генерал-майор. Корпус під його командуванням брав участь в першому великому танковому бою під Бродами, і хоча й відступав – наносив ворогу значні втрати в техніці і живій силі. За вміле командування на початку війни він був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора.
Обидва маршали є Почесними громадянами Новограда-Волинського, їх іменами названі вулиці міста. У 1977 році на будинку встановлено мармурову меморіальну дошку на їх честь. Нині в будинку розміщується штаб 30-ї окремої механізованої бригади.
Поряд з будинком Мезенцева є ще один дуже цікавий архітектурний об?єкт – гарнізонний будинок офіцерів, споруджений у 1930-ті роки за проектом українського архітектора зі світовим ім?ям Йосипа Каракиса, відомого майстра українського конструктивізму і активного борця за збереження історичних пам?яток.
А зараз перемістимося на захід міста. Відразу і не скажеш, але це факт. Залізничний вокзал нашого міста є пам?яткою архітектури. Ви скажете: «Бачили ми й кращі вокзали». І будете праві. Але архітектори вважають, що вокзал станції Новоград-Волинський-І спроектований у 1910 р., побудований у 1915 р. у стилі протоконструктивізму становить цінність як стилістично виражений зразок вокзалу поч. ХХ ст. Ім?я архітектора споруди невідомо.
Нещодавно на головному фасаді вокзалу було встановлено меморіальну дошку Симону Петлюрі – головнокомандувачу армії директорії Української Народної Республіки, відомому українському політичному діячу часів громадянської війни 1918-1920 років. А поряд з південним фасадом вокзалу знаходиться могила капітана медичної служби Івана Агевніна, який загинув на бойовому посту 6 січня 1944 року під час авіанальоту нацистів на вокзал, де на той час був розташований медичний пункт і в той час надавалася допомога пораненим бійцям, які визволяли Новоград-Волинський. В різні часи вокзал бачив і Михайла Фрунзе – командарма Червоної армії, і Юзефа Пілсудського – засновника польської армії, і радянських воєначальників часів Другої світової Миколу Ватутіна, Павла Рибалка, Сергія Штеменка і багатьох інших видатних людей сучасності. Це лише підкреслює унікальність історії нашого міста, в яку впліталися історії різних історичних постатей з абсолютно протилежними політичними поглядами.
Від вокзалу спрямуємо свій рух до центру міста. Десь на півшляху зустрінемо ще одну пам?ятку архітектури – поштову станцію, яка побудована у сер. ХІХ ст. згідно зі «зразковим» типовим проектом 1843 р., розробленим у Санкт-Петербурзі, в якому такі установи підрозділялися на чотири розряди. Поштова станція другого розряду, побудована у Новограді-Волинському, передбачала апартаменти, в яких могли зупинятися особи імператорської родини.
Фасад лаконічний та виразний, головний мотив – стрілчасті віконні прорізи, притаманні стилю неоготики. Його не назвеш унікальним. Всі, хто їздить до Житомира, може бачити на цьому шляху і в самому Житомирі декілька схожих будівель – також колишніх поштових станцій Києво – Брест-Литовського шосе. Але це одна з найстаріших будівель міста.
В місті існує легенда, що в будинку поштової станції у жовтні 1846 р. міг зупинятися Тарас Григорович Шевченко– великий український поет, художник, мислитель. 21 вересня 1846 р. за розпорядженням Археографічної комісії Київського університету він вирушив у подорож Київською, Подільською і Волинською губерніями для запису народних переказів, легенд і пісень, малювання історичних пам’яток і будинків. 10 жовтня він виїхав з Житомира до Почаївської Лаври. Згідно з поштовою подорожною маршрут пролягав через Новоград-Волинський. Але достеменно невідомо, чи була збудована поштова станція на момент подорожі поета, тому версія його зупинки в цьому будинку досить сміла. Скоріш за все Шевченко зупинявся в гостях у когось з місцевої знаті. Але те, що він був у Новограді-Волинському не підлягає сумніву, тому на будинку поштової станції встановлено меморіальну дошку на честь поета, на якій вказано маршрут його подорожі.
Поряд, на площі перед автовокзалом у 2001 році на честь 10-ї річниці незалежності України встановлено пам?ятник Тарасу Шевченку. Авторами його є житомирські художниці: скульптор Олена Коркушко та архітектор Алла Черниченко. До речі, вони ж є авторами й меморіальної дошки на поштовій станції. Скульптура виконана з бетону, обкованого міддю, на повний зріст, з ретельно відпрацьованою портретною характеристикою. Іконографія нагадує автопортрет Шевченка 1841 р., приблизно того віку, в якому він подорожував Волинню. Одягнений у пальто-крилатку, у мить відпочинку він в задумливості спирається на камінь. Композиція просякнута ліризмом і камерністю, низький постамент надає їй демократичності, близькості до народу. Загальна висота – 3,7 м.
І ось ми в центрі міста. Тут зосереджена решта архітектурних і мистецьких пам?яток. Найбільш монументальним і помітним є «Кінотеатр імені Щорса», нині Молодіжний центр, який відіграє суттєву роль в обличчі центру міста. Збудований в стилі конструктивізму. Автор проекту архітектор-художник Павло Савич, репресований у 1930-ті роки. За цим же проектом з невеличкими відмінностями побудовано кінотеатр в Чернігові. Будівництво кінотеатру тривало протягом 1939-1941 рр., під час війни будівля була пошкоджена, відновлена у 1951 р. у попередньому вигляді. У загальній асиметричній будові кінотеатру виділена кутова частина, яка завершується великим барабаном з купольною покрівлею. Висота основного об’єму майже 12 м., купольної частини – 16 м. Кутова частина підкреслена колонадою з 6-ти круглих колон, між ними розташований центральний вхід до внутрішніх приміщень. Кінотеатр відноситься до української архітектури довоєнних років, в якій особливо відчувається так званий «сталінський стиль».
Поряд з кінотеатром, через дорогу стоїть триповерховий житловий будинок, збудований приблизно в той же час (1933-34 роки) і в тому ж стилі. Особливістю його конструктивного рішення і своєрідним новаторським експериментом є відсутність внутрішньої поздовжньої несучої стіни. У зовнішньому вигляді будинку помітний відхід від принципів конструктивізму: рустування оштукатурених стін, введення спрощеної балюстради балконів, дрібні оздобні деталі – все це вже ознаки постконструктивізму. Історичного значення будинку надають його розташування у давньому міському середовищі, інноваційні впровадження тогочасної архітектури України. Архітектор невідомий.
За квартал від кінотеатру на площі Лесі Українки у 1987 році встановлено пам?ятник Лесі Українці – найяскравішій зірці міста Новограда-Волинського. Пам’ятник вис. 4,7 м. виконано з єдиної глиби червоного граніту Омел’янівського родовища та встановлено у центрі земельного пагорбу, обмеженого підпірною стінкою. Пам’ятник є загальноміською архітектурною і мистецькою домінантою. Поетесу зображено у мить відпочинку: вона присіла на скелю, на яку спирається лівою рукою. Правою рукою тримає книгу, яка лежить на колінах. Фігура трохи розвернута лівим боком на глядача. Голова повернута вліво і трохи донизу, що надає фігурі задумливості і мрійливості. Образне та пластичне рішення пам’ятника вражає глибиною психологічної характеристики, цілісністю та виразністю силуету. Авторами монументальної споруди є скульптор заслужений художник України Микола Обезюк, архітектори Микола Босенко і Валентин Жигулін.
Встановлення пам’ятника здійснювалось одночасно з реконструкцією площі, що надало можливість створити цілісний містобудівний ансамбль і перетворило площу і пам’ятник на ідейний центр міста.
Й насамкінець – справжнє серце древнього Звягеля – Новограда-Волинського. Фортеця – інженерно-оборонна споруда. Замок князів Острозьких 16 ст. Вірніше те, що від нього збереглося.
Трохи історії. У 1499 році місто Звягель подаровано князю Костянтину Івановичу Острозькому, який у 1507 році почав будівництво фортеці з замком, що було продовжено його сином Василем-Костянтином та завершено 1595 р. З будівництвом замку Звягель отримав статус міста, це можливо вважати відправною крапкою його розвитку на новому місці. Разом з містом фортеця пройшла скрізь усі буремні події, які випали на долю Звягеля – Новограда-Волинського. Набіги татар, події козацької визвольної війни, поділи Польщі, правління князів Острозьких та Любомирських, несподіваний злет Звягеля, який став Новоградом-Волинським, до губернських висот, і повернення його «на круги своя» – на повітовий рівень, повстання декабристів, народження генія, розвиток торгівлі, промисловості, дві світові війни, соціалістичне будівництво – все це відобразилось на зовнішньому вигляді і міста, і фортеці. Але місто в підсумку розвилося і сягнуло далеко за свої середньовічні межі, а фортеця не витримала випробовування історією і стала руїною. Але і руїною це місце – найулюбленіше для відпочинку новоград-волинців.
За архітектурним стилем замок відноситься до пізнього Ренесансу, за типом – староіталійський, перехідний від бастейного до бастіонного. Має розміри: зі сходу на захід – 120 м., з півночі на південь – 109 м. Стіни мають різну товщину, найбільшу з північного і західного боків – до 3 м., і тонші у південно-східній частині – до 2 м. У 1988 році під час реконструкції під керівництвом архітектора В′ячеслава Кудиненка територія замку забрукована, на ній розбито сквер з фонтаном. У 1991 році посередині фонтану встановлено паркову скульптуру «Лукаш і Мавка» висотою 3,5 м., роботи скульптора Валерія Швецова. Над залишками північно-східного п’ятигранного бастіону споруджено оглядовий майданчик, у центрі якого на трьох металевих опорах висотою 6,0 м. встановлено символ старовинного міста Звягеля – великий дзвін роботи скульптора Владислава Сухорукова.
Ось і добігла до кінця наша невеличка віртуальна екскурсія містом. Ми розглянули лише малу часточку експонатів цього уявного музею. Я розповіла про шість пам?яток архітектури, дві пам?ятки монументального мистецтва та одну пам′ятку фортифікації. Якщо знати, що загалом пам?яток на території міста більше ста, то можна уявити на скільки часу розтягнулася б наша екскурсія, якщо поставити за мету розказати про кожну з них.
Євгенія Ващук
спеціаліст з охорони культурної
спадщини відділу культури
і туризму міської ради