Година спілкування “Усе життя вони любили український народ…”. Софія Русова і Олена Пчілка”
В музеї родини Косачів-Драгоманових з вихователями та методистами дошкільних закладів Звягельської територіальної громади відбулася година спілкування “Усе життя вони любили український народ…”.Софія Русова і Олена Пчілка” , присвячена двом Великим Українкам.
СОФІЯ РУСОВА. Педагогиня, громадська діячка, засновниця української дошкільної педагогіки, народилася 18 лютого 1856 р. “в сім’ї російській”, як говорила сама С.Русова. Мати – француженка, Ганна Жерве, батько- шведського походження, Федір Ліндфорс.І хоча народилася Софія в українській “Алєшні на Чернігівщині” (“Мої спомини”. С.Русова), в родині розмовляли французькою і російською.Знайомство, а потім і тісні дружні стосунки з такими УКРАЇНЦЯМИ як Михайло Старицький, Микола Лисенко, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Федір Вовк, Іван Рудченко, Олександр Русов все більше і більше “навертали” сестер Ліндфорс, Марію і Софію, на українство, “уводили” їх ” в “українське коло”. Знайомство і подальше спілкування з майбутнім чоловіком, росіянином Олександром Русовим, захопленим українським фольклором, завершило “зукраїнізацію”, як говорила сама Софія Русова.
Разом с сестрою Марією 16-річна Софія відкриває у Києві перший в Києві, УКРАЇНОМОВНИЙ!!! і другий (після Санкт-Петербурга)в царській росії дитячий садок. Серед перших вихованців – доньки Михайла Старицького: шестирічна Маня ( в майбутньому – Марія Старицька, актриса, педагогиня) і трирічна Людя (Людмила Старицька-Черняхівська, письменниця).Все своє життя Софія Ліндфорс-Русова присвятила розбудові української системи дошкільного, шкільного і позашкільного виховання.
ОЛЕНА ПЧІЛКА, 175-річчя якої ми відзначатимемо в червні цього року, виховувала своїх шістьох дітей за власною сімейною системою, де основною ідеєю було виховання в національному україномовному середовищі. Пізніше, коли Олена Пчілка почала видавати україномовний альманах “Молода Україна”, звертаючись зі сторінок альманаху до українських дітей, вона писала: “Будемо розмовляти – розмовляти по-українському! Не подоба цуратись рідного слова! Воно любе, як материнська ласка”.
“Діти се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна. Чи дитина виросте приятелем чи ворогом України, се багато залежить від виховання”.
Щира подяка працівникам дошкільних закладів Звягельської територіальної громади, які долучилися до спілкування, Ірині Сиротюк, головному спеціалісту управління освіти і науки Звягельської міської Ради за організацію участі працівників дитячих дошкільних закладів, начальниці управління освіти і науки Звягельської міської ради Тетяні Ващук за підтримку організації спілкування.