Хто не може бути усиновлювачем?

Статтею 212 Сімейного кодексу України визначено, що не можуть бути усиновлювачами:

– особи, які визнані недієздатними або обмеженими у дієздатності. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

– особи, котрі позбавлені батьківських прав і не поновлені в них (ст. ст. 164, 169 СК України). Позбавлення батьківських прав є санкцією за серйозні сімейні правопорушення, вчинені батьками (жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманія тощо). Отже якщо батьки не виконували батьківських обов’язків щодо власної дитини, їм не може бути дозволено усиновлювати чужу дитину;

– особи, які в минулому вже намагалися виконувати щодо чужої для них дитини батьківські обов’язки (були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), але вищевказані відносини були припинені з їх вини;

– особи, які перебувають на обліку або лікуванні у наркологічному або психоневрологічному диспансері або зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами. Причому, якщо перебування на обліку чи лікуванні можна підтвердити довідками із наркологічних чи психоневрологічних диспансерів, то зловживання спиртними напоями доводиться загальними доказами (показаннями сусідів, співробітників поліції тощо);

– особи у яких відсутній заробіток та які не забезпечені житлом.

Під місцем проживання визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті в якому фізична особа проживає, при цьому воно може бути постійним або тимчасовим. У цьому аспекті слід виходити з того, що постійна зміна місця проживання особою в силу професії чи інших подібних причин, не повинна бути підставою для відмови у здійсненні усиновлення.

Що стосується наявності постійного заробітку (доходу) то це повинно визначатися у кожному конкретному випадку. За загальним правилом, під постійним заробітком (доходом) слід розуміти систематичне отримання грошових коштів у зв’язку з відносинами трудового найму. Однак в окремих випадках у поняття постійного заробітку (доходу) можуть братися до уваги інші грошові надходження, які входять у розуміння поняття “доходу”. Наприклад, це може бути отримання ренти за відповідним договором, наявність значних вкладних (депозитних) рахунків. Тому особа не може бути визнана такою, що не може бути усиновлювачем, лише у зв’язку з тим, що вона не працює;

– особи, перелік захворювань яких виключає можливість бути усиновлювачем, який затверджений наказом МОЗ України від 20 серпня 2008 р., N479;

– іноземці, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі за правилами своєї країни. Винятком з цього правила є випадки, коли такий іноземець є родичем дитини;

– особи, які мають не зняту та не погашену судимість за ряд злочинів. До таких злочинів відносяться злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Також окремо виділені такі злочини, як «Підміна дитини» (ст. 148 КК), «Експлуатація дітей» (ст. 150 КК), «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом» (ст. 151 КК), «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» (ст. 164 КК), «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування» (ст. 166 КК), «Зловживання опікунськими правами» (ст. 167 КК), «Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)» (ст. 169 КК), «Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів» (ст. 181 КК), «Розбій» (ст. 187 КК), «Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів» (ст. 324 КК), «Геноцид» (ст. 442 КК).

Перелік обставин, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, не є вичерпним. Інтереси особи, яка претендує на статус усиновлювача, можуть суперечити інтересам дитини по-різному. Наприклад, особа була засуджена за вбивство, зокрема і дитини. Можуть суперечити інтересам конкретної дитини, яку ця особа бажає усиновити. Наприклад, проживання чи переїзд у ту місцевість, проживання в якій протипоказане цій дитині.

Окремо наголошуємо, що метою усиновлення не повинно виступати отримання матеріальної чи іншої вигоди, а також усиновлення не може бути лише виконанням усиновлювачем обов’язку з утримання усиновленого, оскільки це суперечить його засадам і принципам.

С.В. Трофимчук, головний спеціаліст сектору опіки, піклування та усиновлення ССД УССМФКС