Ізраїльські фахівці ділилися досвідом інклюзивного навчання

Міністерство освіти і науки України спільно з Посольством Держави Ізраїль та MASHAV нещодавно провели в м. Києві тренінг з інклюзивної освіти за участю ізраїльських фахівців. До участі запрошувалися працівники інклюзивно-ресурсних центрів та педагоги інклюзивних класів закладів повної загальної середньої освіти України. Відбір відбувався на основі мотиваційних анкет. Всього виявило бажання взяти участь 2 тис. фахівців, а відібрано було лише 400, з них – і директора міського «Інклюзивно-ресурсного центру» Наталію Борис.

Ізраїльська система інклюзивної освіти має тридцятирічний досвід, різні моделі, свої особливості проходження інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у суспільство. Школярі з різними порушеннями розвитку можуть навчатися в інклюзивному класі на доступних для них уроках. Якщо ж якийсь предмет є складним для дитини, то вона має індивідуальні заняття з асистентом вчителя. У спеціальний навчальний заклад учень направляється  лише тоді, коли інклюзивне навчання, яке тривало не менше 1 року, вичерпало всі можливості або встановлено, що дитина небезпечна для себе і оточуючих. Молоді люди з особливими потребами служать в ізраїльській армії, приносять користь державі, виходячи зі своїх можливостей. Ряд державних програм допомагають людям з особливими потребами знайомитися, спілкуватися, створювати сім’ї і виховувати дітей.

Батьки є рушійною силою інклюзивної освіти в Ізраїлі. Батьки звичайних дітей прагнуть, щоб їхні діти навчалися спільно з дітьми з особливими освітніми потребами. Бо вважають це як неоціненний життєвий досвід гуманізму, любові і толерантності. В країні з населенням понад 8 мільйонів, працює 67 центрів підтримки інклюзивної освіти. Із 60-и обов’язкових  годин, які передбачені на підвищення кваліфікації педагогів, 30 год. – по інклюзії (вивчення методик роботи з особливими дітьми, їх батьками та інше).

Зараз інклюзивна освіта в Україні динамічно розвивається. Все нове, невідоме спочатку лякає… Дається взнаки низький рівень інформованості, мотивації, радянські стереотипи, відсутність професійних фахівців, які можуть працювати з особливими дітьми та їх батьками. Головне – не просто посадити дитину з особливими освітніми потребами в клас, а забезпечити їй якісну освіту та соціальну інтеграцію. Саме інклюзивна освіта є лакмусовим папірцем нашого суспільства і людської толерантності кожного. А тому використання досвіду зарубіжних партнерів – ще один крок до цивілізованої демократичної освітньої системи.