Костел Воздвиження Хреста Господнього у Звягелі: історія, архітектура, відродження
17 жовтня 1992 року стало знаковою датою для вірян Звягеля. Саме в цей день був урочисто освячений новозбудований Костел Воздвиження Хреста Господнього в мікрорайоні Смолка. Ця подія символізувала відродження релігійного життя в регіоні, яке знову стало можливим після десятиліть переслідувань і руйнувань радянською владою.
Втрачені святині минулого
Щодо дати фундації першого костьолу у місті…Це трапилося між 1621 і 1636 роками. Анна-Алоїза Острозька (яка на той час володіла містом) перебудувала у костел замкову Микольську церкву. Церкву просто позбавили глав і замінили вівтар. Це було звичною практикою тих часів – за наказом скликаного в Острозі шляхетського трибуналу усі православні храми у маєтках Анни-Алоїзи були насильно приведені до унії, у т.ч. Спасо-Преображенський у Звягелі.
У 1659 р. Звягель відійшов до небожів Анни-Алоїзи – рідних братів — Єжі Себастіана й Александра Міхала Любомирських. Кожний отримав пів міста.
Згідно зі знайденим у 2006 році краєзнавцем Леонідом Коганом у Національному історичному архіві Білорусі у м. Мінську інвентарем, який містить відомості тільки про ту частину, яка належала Александру Міхалу Любомирському, згадується про існування у місті двох храмів: православної церкви Вознесіння Святого Спаса (інакше Преображення Господня) Луцького уніатського єпископату і костелу Воздвиження Чесного Хреста Луцької діоцезії. Поруч з ними на ринковій площі знаходились ратуша і шинки.
Через те, що храм був дерев’яним, то під час подій Національної революції 1648—1676 костел був спалений, наступний був відбудований у 1726 році, але також знищений пожежею.
Життя у Звягелі стало налагоджуватися, коли співволодарем Звягеля став Єжі Александр Любомирський, сандомирський воєвода. У 1753 році завдяки зусиллям місцевого пороха о. Йозефа Карпинського розпочалось будівництво нового мурованого костелу – для цього було дозволено розібрати частину замкового муру для його будівництва. Був споруджений на тому ж старому фундаменті. Освячений у 1778 році єпископом-помічником Луцьким Франциском Коморницьким. Поблизу костелу була побудована плебанія (будинок ксьондза) та розташований соборний погост.
Новий мурований костел Воздвиження Чесного Хреста вважався одним з найгарніших храмів на Волині. Він поєднував в собі древню візантійського типу форму фундаменту з барочним рішенням фасадів, готичним завершенням та інтер’єрами в стилі рококо. Чотири високі трикутові фронтони, барочні аттіки, вісім пучків вертикальних пілястрів надавали урочистості та піднесеності всьому вигляду костьолу.
Під час жахливої пожежі 1919 р. будівлі Базарної площі та прилеглих вулиць згоріли, а в 1920-х роках на їхньому місці були зведені одноповерхові приватні будинки. Один із них, за адресою вул. Рози Люксембург № 24, придбала 1932 року артіль інвалідів ім. Петровського, яка згодом була перетворена на завод продовольчих товарів. Наприкінці 1950-х років на подвір’ї заводу велося будівництво цеху плодопереробки. Під час риття котловану на поверхню було викинуто велику кількість людських черепів та інших кісток – це були рештки похованих на старому соборному погості. Збереглося фото 1973-74 років, на якому знято двоповерховий будинок колишньої плебанії костелу, а праворуч від нього — згаданий цех плодопереробки. На задньому плані видно п’ятиповерхівку, яка будується (див. фото). Зараз на місці погосту — газон біля будинку №15, на площі Лесі Українки.
При радянській владі костел був закритий, а на світанку 23 червня 1935 року споруду разом із Свято – Преображенський храмом було підірвано.
Відновлення храму: зусилля місцевих вірян
Відновлення релігійного життя почалося у 1989 році завдяки наполегливим зусиллям місцевих жителів, зокрема Ядвіги Якубовської, яка отримала дозвіл на будівництво нового храму. Відновлення відбувалося під керівництвом настоятеля о. Вікентія Вітка, який був призначений ще у 1983 році. Місцеві віряни, включно з жителями чотирьох десятків навколишніх сіл, зібрали кошти і самі допомагали будувати новий костел. Завершення будівництва відбулося восени 1992 року.
Архітектурна велич
Споруда, побудована в готичному стилі, вражає своєю досконалістю пропорцій і гармонією композиції. Основним будівельним матеріалом стала цегла, і місцеві майстри демонстрували виняткову майстерність у техніці мурування. Варто зазначити, що товщина стін костелу становить 60 см — це приблизно 15 цеглин, що забезпечує додаткову міцність споруди.
17 жовтня 1992 року новоспоруджений храм був освячений єпископом Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви Яном Пурвінським, що ознаменувало початок нового етапу в історії релігійного життя Звягеля.
Сучасність парафії
Крім самого костелу, біля нього також зведено п’ятиповерховий парафіяльний будинок та кілька допоміжних споруд. Парафію обслуговують дієцезіальні священники, а також працюють черниці згромадження Сестер Божого Серця Ісуса. При парафії активно функціонує Світлиця «Зернятко», яка цього року відзначила своє 15-річчя.
Партнерський матеріал Новоград Сіті