«НАБІР ВИЖИВАННЯ», або як бути середньостатистичному мешканцю міста?
У зв’язку з вкрай нестабільною економічною ситуацією у країні життя залишається на колишньому рівні, та й навіть гірше.
Зарплати не змінюються, а ціни на продукти харчування ростуть. Тому в 2012 році влада продемонструвала політику піклування про ближнього, так звані кошикові нововведення. Що включають набір товарів і послуг для розрахунку мінімального споживчого бюджету, виходячи з вартості діючих цін.
Лише у нашому місті розрахунки показали: тільки витрати на харчування на місяць становлять 1067 грн. на одну людину. Таким чином, денний раціон нашого мешканця складається із 173 грамів хліба, склянки молока, половинки яйця, двох маленьких картоплин, 7 грамів рису і близько 100 грамів м’яса. Виявляється, найбільше зросли ціни на молочні продукти, яйця й на окремі види овочів – картоплю, капусту, буряк. Невелика зміна в ціні на м’ясопродукти, але це залежить від сезону.
Як зазначає начальник відділу підприємницької діяльності міської ради Олена Данилюк, за основу для розрахунків брали Постанову Кабінету Міністрів, але ціни вирахувані на сьогоднішній день по нашому місту. Цей кошик стосується лише продовольчих товарів, не враховуючи плату за комунальні платежі, покупку меблів, техніки, одягу тощо.
– Дуже тяжко коментувати таку ситуацію. А за що ж виживає наша людина? – категорично пролунало від Олени Володимирівни.
Мінімальна зарплата абсолютно не відповідає потребам людини для задоволення елементарних потреб.
Виходячи з того, що більшість коштів витрачається на харчування, працюючому населенню на роботу треба ходити не тільки голодним, але і частково одягненим.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 14 квітня 2000 року № 656, чоловікам буде достатньо:
– однієї пари штанів на 4 роки;
– одного светра на 3 роки;
– п’яти пар спідньої білизни на 2 роки;
– двох майок на 1 рік;
– одних плавок (купальних) на 10 років;
– семи пар шкарпеток на 1 рік;
– однієї пари чобіт на 5 років.
Жінки для «повноцінного» життя мають купувати один бюстгальтер на рік, три пари панчіх на рік, одну пару чобіт на 2 роки, одну шапку на 4 роки. Діти взагалі лишаються без памперсів, іграшок, не кажучи вже про вологі серветки тощо. А стригтися, голитися, ремонтувати одяг українцям не потрібно в принципі, адже достатньо мати бинт, йод, валідол й аспірин. І хворіти ми не маємо права. А що там, у нас же здорова нація?!
Як бачимо, так і виглядає наша «стабільність»…
P. S. Єдине, що радує – середньомісячна зарплата у нашому місті складає не 1067 грн., а – 2865 грн. (за результатами 9 місяців 2015 року).
Інна РОМАНЮК.
Новоград-Волинська міськрайонна офіційна громадсько-політична газета „Лесин край“