Не допустимо жорстокого поводження з дітьми

Незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, члени сім’ї, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги дітям, які опинились в складних життєвих обставинах, що дозволить їм повернутися (при можливості та доцільності) до рідної сім’ї, знайти інше постійне місце проживання  (інтернат, опіку, прийомну сім’ю) та розпочати повноцінне самостійне життя.

Жорстоке поводження з дітьми визначають як навмисні дії (чи бездіяльність) батьків, вихователів чи інших осіб, які наносять шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини. Неповнолітні, особливо підлітки, до яких застосовується фізичне, сексуальне чи емоційне насильство, схильні давати чіткі реакції, які проявляються у втечах із дому, пошуку підтримки в асоціальних компаніях. Часто батьки самі примушують дітей до асоціальної поведінки: здійснювати крадіжки, жебракувати та бродяжити. Така поведінка з боку батьків по відношенню до дитини визначається як емоційне насильство. Однією з причин відходу дитини з сім’ї є фізичне насилля, при якому дитину жорстоко карають, б’ють, не годують, принижують, примушують. Серед причин, по яких підліток виявився на вулиці, велика частина безпритульних дітей відмітила сімейні конфлікти. Стресова ситуація соціально-економічної кризи в сім’ї, в сукупності з особистими невдачами, стають причиною краху життєвих планів, пияцтва і наркоманії. Почуття образи, розчарування і безсилля змінити положення в сім’ї переносяться на дітей. Як правило, вони стають для батьків об’єктом для негативної емоційної розрядки. Проте, незважаючи на своє бездоглядне дитинство, сім’я залишається важливою цінністю для підлітка. Проективні відповіді бездоглядних і безпритульних дітей свідчать про те, що більше за третину опитаних дітей назвали бажання, пов’язані з сім’єю: «Повернутися додому», «Щоб мама не била», «Щоб батьки не кидали своїх дітей», «Щоб брат не був таким, як я», «Щоб мама і тато не пили», «Щоб мама була зі мною», «Щоб до мене добре відносилися близькі». Отже, дитина зберігає довір’я до батьків і родичів і надію отримати допомогу в скрутних ситація.

Завдання Новоград-Волинського центру для сім’ї, дітей і молоді – це надання конкретної індивідуальної допомоги, яке  полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного виду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв’язанні складних питань сімейного виховання, налагодити взаємостосунки   батьків з навчальними закладами. Тобто, допомогти батькам і дітям адаптуватись в соціумі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв’язувати проблеми. Одним з важливих принципів роботи з сім’єю є принцип самозабезпечення сім’ї, тобто надання їй соціально-педагогічної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім’ї вирішити власні проблеми.

І.Л.Гончаренко,

залучений спеціаліст Новоград-Волинського центру для сім’ї, дітей і молоді