Особливості виховання
Виховання дітей – це особливий процес, успішність якого залежить від того чим воно супроводжується – любов’ю чи ненавистю. Більшість людей переконані, що саме перший «засіб» – найбільш ефективний. При цьому варто звернути увагу на «сліпу» любов батьків, які задовольняють усі забаганки дітвори. Найчастіше такий вид любові призведе до негативних наслідків як для батьків, так і для самої дитини.
Основними різновидами виховання є фізичне, духовне та моральне, які взаємопов’язані й взаємозалежні. Тобто, якщо наявне лише фізичне виховання, то без духовного та морального дитина розвиватиметься неповноцінно.
У частині 1 статті 164 Сімейного кодексу України (далі СК України) однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
Відповідно до частин 1-4 статті 150СК України батьки зобов’язані:
– виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
– піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток;
– забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя;
– поважати дитину.
Способи і методи ухилення від обов’язку з виховання й утримання дитини чітко визначено в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»: ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних й інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
На сьогоднішній день більшість батьків турбуються про фізичний розвиток дитини та її матеріальне забезпечення, забуваючи про духовний і моральний розвиток.
Духовно-моральне виховання закладається у дошкільному віці малечі, важливість якого полягає в тому, що воно є своєрідним фундаментом, на якому базується діяльність, спілкування та поведінка дітей. Оскільки дитина формує основи характеру своєї особистості у сім’ї, то саме моральні стосунки в ній накладають відбиток на все життя людини.
Усім відомо, що найбільшим авторитетом для малечі є ті, хто найбільше їх любить, батьки. Спостерігаючи за відносинами між татом і мамою, у дитини створюється образ того, якою повинна бути сім’я, якими рисами характеру наповнювати своє життя – повагою, взаєморозумінням, любов’ю один до одного та дітей, чи навпаки – ненавистю, образами, зневагою, недовірою, насильством, погрозами чи таким іншим.
Тому батьки пам’ятайте, що саме у ваших руках знаходиться щасливе майбутнє дітей. Адже ви є авторитетом і прикладом для наслідування.
Крім того, звертаємо вашу увагу, що саме ви повинні піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, невиконання якого може бути підставою позбавлення вас батьківських прав відповідно до вимог сімейного законодавства України.
А. Годун,
головний спеціаліст-юрисконсульт
служби у справах дітей міської ради