Пам’ять, яку не можна втрачати

У Центральному бібліопростірі імені Юрія Ковальського зібралися найактивніші члени земляцтва етнічних німців «Бегегнунгсцентр», щоб разом згадати одну з найтрагічніших сторінок в історії німецької громади України – 85-ті роковини депортації етнічних німців.

У серпні 1941 року розпочалося насильницьке виселення німецького населення України до віддалених районів Радянського Союзу. Людей позбавляли домівок, рідних місць і звичного життя лише через їхню національність. Це була трагедія тисяч родин, пам’ять про яку й сьогодні живе у поколіннях.

До початку Другої світової війни німецькі громади впродовж багатьох поколінь жили на українських землях, створювали поселення, працювали, розвивали землеробство, ремесла, освіту та культуру, збагачуючи історичний і культурний простір України.

Під час зустрічі члени громади згадали трагічні сторінки історії, переглянули видання, підготовлені Радою німців України, поділилися спогадами та думками.

Особливо зворушливим моментом стала молитва німецькою мовою та хвилина пам’яті за тими, чиє життя було зламане депортацією та її наслідками.

Пам’ятати минуле — означає берегти правду, шанувати пам’ять про тих, чиї життя були скалічені злочинами минулого, та передавати цю пам’ять наступним поколінням.

Пам’ять про пережиті трагедії — це не лише данина минулому, а й відповідальність за те, щоб подібні злочини ніколи більше не повторилися.

Світла пам’ять усім невинним жертвам депортацій.