Професійний житловик і комунальник

18 Грудня 8:00

На другому поверсі у Будинку рад відвідувачі просто атакують кабінет заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства Юрія Григоровича Юсипця. Це не означає, що він не переймається своїми обов’язками, просто обов’язків забагато, і всі, як на підбір. Ми добре знаємо скільки проблем накопичилося у житлово-комунальному господарстві, та в якому стані міські дороги, тротуари, зупинки громадського транспорту. Живемо ми тут… Новообрана влада обіцяє, що тепер проблеми будуть не лише нашими, а й депутатів міської ради, складу виконкому, заступників міського голови. Ми поцікавилися, з яким настроєм взявся за роботу Юрій Григорович, адже йому доведеться працювати на одній із найпроблемніших ділянок.

Довідка: Загальний стаж державної служби Ю. Г. Юсипця, включаючи військовий, більше тридцяти шести років. За фахом він військовий зв’язківець, але у житлово-комунальному господарстві не новачок. На попереднє місце роботи – ЖКП «Перспективне», яке обслуговує мікрорайон «Північний» у Рівному, прийшов із посади начальника Управління житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. І, що для нас найцікавіше, Юрій Григорович працював у Новограді-Волинському, очолюючи певний час квартирно-експлуатаційну частину. 13 листопада у Палаці культури на громадському обговоренні програм претендентів на посади першого заступника міського голови, заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету міської ради з’ясувалася одна цікава деталь. У Рівному йому дісталося одне із найпотужніших і найпроблемніших житлово-комунальних підприємств, що обслуговувало 97 будинків і сім гуртожитків.
– Юрію Григоровичу, чи вдалося Вам вирішити житлово-комунальні проблеми наших сусідів рівненчан?

− Мені вдалося зробити головне, – дати зрозуміти мешканцям «Північного», що не ЖЕКи є головними винуватцями усіх комунальних бід. Комунальна інфраструктура пострадянських міст ще до розпаду соціалістичної імперії була зношена щонайменше на 70 %. Громадяни колишніх радянських республік разом із незалежністю отримали проблемне домогосподарство. Цього не приховати – за двадцять чотири роки ситуація у більшості українських будинків не поліпшилася. Споруди старіють, ліфти зношуються, стояки, вентилі піддаються корозії, стіни дають тріщини, обпадає облицювальна плитка, руйнуються балкони. Нам дозволили приватизувати квадратні метри, але не пояснили, що проблеми з дахами, підвалами, занедбаними прибудинковими територіями також стануть винятково нашими. Капітальний ремонт багатоквартирного будинку – дуже витратна стаття. У Новограді-Волинському ці затрати покладаються на мешканців, незважаючи на те, що ми були і залишаємося сумлінними платниками податків. Я прибічник того, щоб капітальний ремонт у житлово-комунальній галузі фінансувався не лише власниками квартир, а й державою, або, у майбутньому, територіальною громадою. Наприклад, у Рівному згідно з однією із міських програм 80 % витрат на ремонт та реконструкцію багатоквартирних будинків лягали на міський бюджет, тому й вдалося відремонтувати дахи.

– Чому ж погодилися працювати у Новограді-Волинському з неприбутковими організаціями ОСББ, у яких проблем не менше ніж у колишніх ЖЕКів?

− Насамперед тому, що тут живе моя сім’я, з цим містом у мене пов’язані найкращі роки, чудові події, спогади. Зрештою, я дуже стомився «жити» у відрядженнях: пропрацював шість із половиною років у Києві та ще рік у Рівному. Я пишаюся тим, що працюючи у столиці, був безпосередньо причетний до розробки механізму передачі у комунальну власність гуртожитків різних підприємств та організацій із метою їхньої подальшої приватизації мешканцями. Зараз вважаю, що заслужив право жити й працювати вдома. Добре усвідомлюю, що тепер обіймаю дуже відповідальну посаду, для мене особисто, можливо, навіть важливішу, ніж у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Місто і його проблеми стали часткою мого життя, а промислові пейзажі своєрідною романтикою, хоча насправді я – прагматик. Поділюся «страшною» таємницею: гумові чоботи, в яких оглядав затоплені підвали, не викинув, тому що головне для мене – справа і дія.

– Ваша нинішня посада не передбачає впорядкування під’їздів і дахів, обов’язки значно серйозніші. Роз’ясніть проблеми з опаленням п’яти будинків, які відключила добре знайома Вам квартирно-експлуатаційна частина.

− Скажу відверто, значно приємніше подавати тепло у квартири, аніж відключати. А саме я, працюючи у Новограді-Волинському, підключав до КЕЧі ці будинки. Питання, пов’язане з відключенням у квітні нинішнього року квартир від опалення, винесене на другу сесію міської ради сьомого скликання. Йдеться не про бажання чи небажання обслуговувати житлові будинки, – КЕЧ повинна працювати у правовому полі. У 2008 році ця військова установа передала п’ять будинків, що знаходяться за адресою Житомирська, 79 та Леваневського, 3, 5, 7, 11, у комунальну власність міської ради. Таким чином, 284 квартири підпали під дію міської програми переходу на автономне опалення проблемних житлових будинків протягоми 2007-2015 років. До квітня 2015 року власники 148-ми помешкань знайшли вихід, а господарі 136-ти у цей термін не вклалися, здебільшого через брак коштів. Автономне опалення (за яке у столиці мешканці воюють) вимагає і часу, і грошей, і кмітливості господарів. Вартість проекту, включаючи встановлення лічильника, на сьогодні складає приблизно три тисячі гривень. Вартість котла залежить від його типу і, зрозуміло, від вибору власника квартири. Тому на 64 квартири, в яких мешкають пільговики, з міського бюджету виділили 320 тис. грн. Зараз КЕЧ не має законних підстав опалювати згадані житлові будинки. На сьогодні без тепла 30 квартир, у дев’яти з них ніхто не проживає, проблема у стадії вирішення.

– На завершення розмови ще одна очевидна проблема – стан міських доріг. Скільки кілометрів у підпорядкуванні ЖКГ і чи встигли Ви оцінити, який відсоток вулиць в аварійному стані?

− Протяжність міських доріг становить 176 кілометрів. Далі я назву цифри, що змінюються: із названої загальної протяжності 74 кілометри асфальтовані, решта 102 – з м’яким покриттям. Чому я кажу, що цифра змінюється, тому що у 2015 році з місцевого бюджету виділили 7 мільйонів гривень на капітальний ремонт доріг та півтора мільйона – на поточний, які практично освоєні. Кількість заасфальтованих кілометрів зросла. Роботи вели КП «Шляхрембуд» і ТОВ «Новоград-Волинські шляхи» на вулицях Штепіна, Богуна, Гранітна, 50 років Жовтня, Потапова, 8-го Березня, Лянгуса, Жовтнева. Зрозуміло, що будівництво та ремонт доріг пов’язані з сезонністю, − якщо температура нижча п’яти градусів тепла, краще не викидати гроші на вітер. Стан доріг оцінимо традиційно після зими, хоча далеко ходити не потрібно – з вікон міськвиконкому видно вулицю, що веде до медичного коледжу, яка просто у ганебному стані. За попередніми розрахунками на дороги потрібно щонайменше сорок мільйонів гривень. На розгляд депутатам міської ради пропонуватиметься саме така сума. І якщо нинішнього року роботи велися на околицях міста, то у наступному – докладатиму зусиль, щоб і центр планомірно впорядковувався. Переді мною багато завдань, але я добре знайомий із перспективним плануванням. Якщо на вулиці передбачається водогін та водовідведення, то спочатку будуть проведені ці роботи, а тоді вже вкладатиметься асфальт. Планувати та економити ніколи не соромлюся, адже я – професійний житловик.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до мешканців міста. Виборці покладають великі сподівання на новообраного міського голову В. Л. Весельського та його команду. Хочу зазначити, що змінювати потрібно не лише владу, а й своє ставлення до міста, вулиці, дитячого майданчика. Це наше місто, і ніхто крім нас не зробить його чистішим і кращим.

Я пропоную об’єднати зусилля і спільно досягти результату.

Розмову вела Ярина ЯВІР. Фото Олени ЧЕХ.

Новоград-Волинська міськрайонна офіційна громадсько-політична газета «Лесин край

 

Чат-бот Гаряча лінія