Роботи учасниці ста всеукраїнських виставок у Новограді-Волинському
У літературно-меморіальному музеї Лесі Українки виставлено роботи Н. О. Галушко-Аксьоненко. Директор музею В. О. Римська аж сплескує руками: «Такої краси у наших стінах ще не було». Справді, у витриманому стилі будинку українських інтелігентів незвично бачити, як буяють барвами маки, чорнобривці, соняхи, будяки. Це вишиття на льону з використанням авторської техніки, але виглядають як живі!
Чому майстриня привезла свої роботи у наше місто? На це запитання важко знайти відповідь. Складається враження, що за естетичним рівнем і умінням знаходити справжні цінності сучасну художницю сміливо можна порівняти з матір’ю Лесі Українки. Можливо, авторка хотіла побачити, як оживуть її фантазії саме там, де була господинею Олена Пчілка? Віра Омелянівна, невтомна берегиня будинку Косачів, переконана, що виставка знайде своїх поціновувачів серед звягельчан. Працівники музею доклали максиум зусиль, щоб правильно виставити роботи і зацікавити глядачів.
Представлено п’ятдесят робіт – картини (вишиття та витинанки), керамічні маски вертепу, фарфор, ляльки-янголи в українському вбранні. Дивують навіть не кольори. Складається враження, що ці мистецькі твори є тугим переплетінням біблійних сюжетів, античної літератури та українського фольклору. Їх назви розповідають про безмежну уяву і особливу філософію авторки: «Між небом і землею», «Зелений Спас», «Янгол весни», «Мавка», «Древо життя», «Різдвяна ніч», «Диво п’ятої днини», «Руни», «Пісня волхва», «Біла ріка», «Царівна», «Сонце-Коло-Диво-Край».
Дивовижна майстерність і глибина! Образи переходять з однієї картини в іншу. Жінка, яка перебуваючи між небом і землею, утримує небо на своїх руках, ось уже зовсім в іншому сюжеті. Тут вона ловить місячне сяйво. Але місяць теж не простий: молодик перетворився у ріг достатку і сипле золото на ту, яка тримає небо… Вишиваним живописом, витинанкою та декоративним розписом Наталія Олегівна почала займатися після 2006 року, до того її життя було пов’язане з фарфором та керамікою (шість років була головним художником АТЗТ «Коростенський фарфор»). Уродженка Полтавщини з відзнакою закінчила відділення художньої кераміки Миргородського керамічного технікуму ім. М. В. Гоголя і Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
З 1979 року працювала художником прикладного та декоративного мистецтва, головним чином у порцеляні. Розповісти про усі її перемоги, звання та нагороди дуже важко. Достатньо сказати, що виставки Н. О. Галушко-Аксьоненко організовували за кордоном – у Португалії, Китаї, Білорусі. Деякі роботи майстрині стали власністю Національної спілки художників України та Міністерства культури України. Багато творів Наталії Олегівни придбали приватні колекціонери України, Росії, США та Ізраїлю. У вас є унікальна можливість побачити неймовірне поєднання вишуканості та філософії, і повірити у те, що краса може врятувати світ.
Ярина ЯВІР.