Сьогодні увесь світ відзначає історичну подію – 150-річчя від дня народження неповторної Лесі Українки!
Як її тільки не називають: єдиним мужчиною в українському письменстві, дочкою Прометея, Касандрою, бунтаркою, мажоркою. Про неї багато пишуть і говорять. Її читають, цитують, критикують, осучаснюють.
«Невже справді ми, поети, – писала Леся Українка, – мусимо жити завжди «на розпутті великому» і віддавати людям на осуд – скажу навіть, на поталу – не тільки свої думки й роботу, а навіть все життя. Не знаю, як для кого, а для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя, дарма що в моїй біографії не знайшлось би нічого особливо цікавого для людей, ні надто ганебного для мене самої».
Попри свою скромність Леся Українка знала собі ціну.
«Коли у мене справді є талан, то він не загине, то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей».
«Писати «як-небудь»,.. я могла б, але не хочу… не вважаю згідним… з моєю літературною гордістю (признаюсь, що вона таки в мене є)».
Лесин ювілей – не тільки гарна нагода пишатися талановитою українкою, а й відкрити її по-новому. Цього року, як ніколи, Інтернет рясніє арт-челенджами, флешмобами, конкурсами, презентаціями, конференціями та ін., які ще більше привертають увагу до її постаті.
Завдяки ювілею звернули увагу на стан музеїв, присвячених Лесі Українці. А ще – за 30 (!) років, нарешті, видали повне не цензуроване зібрання її творів.
Оскільки 2021-й оголошено «Роком Лесі Українки», відзначення ювілею не обмежується лише сьогоднішнім днем. У зв’язку з різким поширенням коронавірусної хвороби деякі заплановані заходи переносять на літній період.
Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки