У Новограді-Волинському відкрили інформаційну дошку Олегу Ольжичу
Боротьба за Україну продовжується… Саме ці слова стали лейтмотивом зібрання з нагоди відкриття інформаційної дошки на честь українського поета, громадського діяча, вченого-археолога, одного з керівників організації українських націоналістів Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби). Дошку розмістили на будівлі по вул. Соборності, 2 у місті Новограді-Волинському.
Символічно, що дана подія по вшануванню пам’яті видатного українського патріота, відбулася у День пам’яті Героїв Крут 29 січня, коли згадують подвиг молодих юнаків, які проявили свою національну свідомість та героїзм, поклавши свої життя за незалежність України.
Пророчо, як і на початку боротьби України за незалежність, звучать викарбувані на інформаційній дошці слова Олега Ольжича: «Держава не твориться в будучині,
Держава будується нині.
Це люди на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили каміння».
З інформацією про життєвий шлях та політичну діяльність Олега Ольжича виступили голова Новоград-Волинської міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України Валентин Вітренко та докторант Національної академії наук, доцент Поліського аграрного університету Геннадій Махорін.
Міський голова Микола Боровець зазначив, що Олег Ольжич як борець за незалежну Україну, за її історію, мову, культуру та освіту, зумів стати рушійною силою націоналістичного руху. «Ми ніколи не повинні забувати людей, які прагнули свободи для нас та наших нащадків, людей, які ціною власного життя дали нам можливість гордо називатись українцями та розмовляти рідною мовою. Вдячний кожному, хто організував та долучився до цієї пам’ятної події, хто займає небайдужу, патріотичну громадянську позицію. Пам’ятаймо, цінуймо нашу історію та її видатних творців!» – наголосив очільник міської територіальної громади.
Також слово взяли депутат міської ради, кандидат історичних наук Андрій Сухих, депутати районної ради Віктор Гончарук та Микола Іванюк, члени Національної спілки письменників України Анатолій Клюско та Ніна Талько-Петрук, директор Молодіжного центру Володимир Ліберда.
Зворушливо звучали поетичні рядки багатьох виступаючих, зокрема слова Ніни Талько-Петрук:
«І сьогодні всі ті, що спішать ухватить булаву,
В Сповідальні душі мають спершу себе запитати:
А чи зміг би і я «Ще не вмерла!» отак заспівати?
І отак безкорисно, жертовно власне серце покласти в траву?..»
Насамкінець усі присутні вшанували пам’ять Олега Ольжича хвилиною мовчання та поклали квіти до інформаційної дошки.
Організатором відкриття виступили міськрайонна організація Національної спілки краєзнавців України, Новоград-Волинський осередок Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. Романа Шухевича та Звягельський ВП ОУН (державників). Дошку виготовлено за спонсорські кошти.
Довідково: Олег Олександрович Кандиба (Олег Ольжич), відомий український поет і археолог, заступник голови Проводу ОУН, а з січня 1944 року – голова Проводу, народився в місті Житомирі, 21 липня (або 8 липня за старим стилем) 1907 року. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь.
Є свідчення, що Олег Ольжич неодноразово приїжджав до Новограда-Волинського.
Зокрема, Олег Ольжич відвідав місто Новоград-Волинський в липні 1941 року, коли разом із похідними групами оунівців-мельниківців прибув у Східну Волинь і оселився з середини липня по третю декаду вересня у Житомирі, місті свого народження. Про це він писав у листі до Катерини (Калини) Білецької, яка через два роки стала його дружиною: «Я став на землю, яка споконвіку була нашою. Прийшов у місто, яке привітало мене, як рідного. Люди тут чудові. Вивчив пару нових пісень. Жнив нема, скрізь бур’яни і незаорані поля, але земля чорна і багата».
Інші псевдоніми — М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Невідомий, О. Світанок, О. Лелека.
Олег Ольжич належав до покоління першої еміграційної хвилі, яке зуміло не тільки зберегти, а й примножити українську культуру за кордоном, коли на так званій материковій Україні найкращі традиції українського народу руйнувались репресіями, голодомором, добре продуманими «реформами». Усією своєю творчістю Ольжич прагнув утвердити героїчний світогляд, пропагував думку, що кожен громадянин має здобувати свободу, можливо, навіть ціною власного життя.
У 1929 р. після заснування ОУН (організації українських націоналістів) Ольжич став одним з найактивніших її членів.
У 1944 р. поет у Львові був схоплений гестапівцями. 9 чи 10 червня 1944 р. — закатований у концтаборі Заксенгаузен гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).