Віктор Синиця: «Хто, якщо не ми?!»
Матеріальне забезпечення армії — одна із складових успішного її функціонування. В умовах неоголошеної війни українська армія суттєво змінила підхід до роботи цієї структурної ланки. Сучасний військовослужбовець — одягнений за вимогами часу, нагодований, фінансово та соціально забезпечений.
Напередодні професійного свята — Дня Збройних сил України, — ми завітали до 181 окремого батальйону матеріального забезпечення, що дислокується в Новограді-Волинському і підпорядкований оперативному командуванню «Північ». Історія його не така й велика, проте за п’ять років свого існування батальйон підтвердив свою рішучість і велике бажання щодо ефективного виконання визначених Президентом України завдань по зміцненню обороноздатності держави. У ході відвідин спілкуюся з командиром батальйону підполковником Віктором Синицею, і дізнаюсь про наступне.
22 жовтня 2015 року на базі вивільненого колись військового містечка, що по вул. Сагайдачного під керівництвом Віктора Миколайовича Синиці почав формуватися батальйон матеріального забезпечення з числа жителів Новограда-Волинського і району та збірного офіцерського складу.
Основне призначення батальйону, пояснює командир Віктор Синиця — матеріальне забезпечення підрозділів оперативно-тактичного угрупування — розгортання польових складів, утримання та підвіз матеріальних засобів до військових частин. «Ми не тільки виконуємо бойові завдання, а ще паралельно відновлюємо військове містечко», — додає підполковник, і проводить мені екскурсію, аби я на власні очі побачила зміни, попередньо показавши для порівняння фотографії з часів, коли тут тільки почали «заселятися» армійці.
Занепала від плину часу територія, де давно не ступала нога військового, почала частково (в міру потреби) відроджуватися. Сьогодні тут відновлено казарму, інші службові приміщення, проведено ремонт їдальні, оновлено меблі та кухонне обладнання, встановлені кондиціонери та потужні витяжки. Паралельно зводиться гуртожиток для військовослужбовців на 120 осіб, який вже готовий на 80%, і наступного року буде зданий в експлуатацію.
Навесні 2016 року 181 батальйон вперше залучили до виконання завдань в оперативно-тактичному угрупуванні «Маріуполь», де беззмінно він пробув майже два роки, із заміною особового складу на ротаційній основі. Після цього військові повернулися в пункт постійної дислокації для відновлення боєздатності та ще двічі відбували на ротацію на 7 і 8 місяців відповідно, в Луганську область.
За п’ять років свого функціонування тут пройшли службу понад 400 військових, серед яких 25 жінок. З них 100 отримали посвідчення учасника бойових дій, 64 — нагороджені медалями та відзнаками Міністерства Оборони України, ще 12 — від Генерального Штабу — Головнокомандувача ЗСУ.
Сьогодні, в реальній бойовій обстановці, — наголошує Віктор Миколайович, — військовослужбовці його частини гідно продовжують традиції попередніх поколінь захисників України, і відіграють вирішальну роль в АТО/ООС на сході нашої держави. В єдиному строю бойового братерства офіцери, сержанти, солдати демонструють високий патріотизм, мужність та беззавітну відданість військовому обов’язку, за що він їм щиро вдячний.
Сам же Віктор Синиця отримавши вищу військову освіту, присвятив своє життя улюбленій справі, про яку мріяв зі шкільної лави. Маючи за плечима майже тридцятилітній стаж військовослужбовця та бойовий досвід, пройшовши шлях від командира взводу, роти, — до командира батальйону, — жодного дня не пожалкував про свій вибір. Підполковник зізнається, що навіть ніколи не думав про іншу професію, і констатує, що військовий — за покликом серця.
Завершуючи нашу розмову, командир батальйону, напередодні професійного свята звернувся до всіх побратимів з такими словами: «6 грудня в нашій державі відзначають День Збройних сил. У цей день український народ шанує всіх оборонців рідної землі. Саме тому наше свято є символом нерозривного зв’язку поколінь і спадкоємності військових традицій, святом нинішніх захисників Вітчизни та всіх відважних і незламних воїнів, які у минулі часи здобули немеркнучу славу.
Напередодні професійного свята висловлюю глибоку повагу та вдячність ветеранам перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, які залишаться для нас зразком героїчного служіння Вітчизні, символом мужності, стійкості та самопожертви в ім’я майбутнього.
Міцного здоров’я всім, щастя і добробуту в родинах, миру і злагоди, подальших успіхів у службі та роботі на благо України! Щиро дякую кожному офіцеру, сержанту, солдатові за його особистий внесок у нашу справу — захист рідної землі, бо хто ж, якщо не ми?!»— наголошує підполковник Синиця!
Альона ДЕНИСЮК, газета «Час Плюс»