ВИСТАВКА КАРТИН ІЗ ФОНДІВ МУЗЕЮ
До «Лесиних джерел» ми підготували виставку картин «Повернення в Україну».
Це – 10 неймовірних робіт племінниці Лесі Українки Ольги Сергіїв: «Олена Пчілка», «Ізидора Косач-Борисова», «Леся Українка», «Краєвид з річкою», «Весна в степу», «Сільські дітки», «Прання білизни», «Вікно», «Хата в Гадячі, де народилася Олена Пчілка», «Перекуримо й послухаємо».
Для музейної колекції картини мають велику культурну та історичну цінність. Оскільки експонуються вони не вперше, то вже встигли стати улюбленими для багатьох наших відвідувачів.
У фондах музею зберігаються листи від Ольги Сергіїв. З нею листувалася завідувачка Віра Римська. Публікуємо два з них, де авторка розповідає про свої картини і «незабутню пригоду», що сталася з нею у Новограді-Волинському 1928 року.
Лист від 23.12.91 року:
«Вельмишановна пані Віро! Вибачте, я не спиталася Вашого дозволу, а відправила при несподіваній нагоді мою етнографічно-історичну маленьку виставку, що складається з восьми картин.
В основу цих картин увійшли (майже столітньої давності) фото (оригінали), що вже так повицвітали, що тільки в лупу деталі ще можна зобачити, але я їх зберігаю.
У Києві пан Костянтин Петров має одержати на летовищі і обіцяв переправити їх до Вас (всі ці картини). В неділю вони полетіли. Три картини (в рамках): Портрет Олени Пчілки з фото 1927 р. (олівцем), хата в Гадячі, в якій народилася Олена Пчілка, і сільські дітки. Фото хатки й дітей, як і решта фот., крім портрету (олівцем) Лесі Українки — всі 1898. Фотографував типи тогочасних селян, побут і хату для історії, старший син Олени Пчілки Михайло на її замовлення.
Малювала я ці картини в 1982 році для еміграційного молодого покоління, щоб дати їм відчути кольорит і надзвичайність минулого … Отже мої вже всі надивилися на них, а може ваші ще поцікавляться глянути… З глибокою пошаною до Вас і Ваших близьких! О.С-а.»
Лист від 22.11.92 р.: «Вельмишановна пані Віро! Мені пощастило …. заочно (поки що) познайомилася із Вами і не тільки познайомилась, а й душевно споріднилися ми…
1928 р. мені було 14 років. Два шкільних роки перед тим я вчилася малювати у Юхима Спиридоновича Михайлова — українського символіста. Мені пощастило засвоїти його пошану до класичного стилю, чистоти техніки акварелі — передаючи красу кольорів у природі.
Пам’ятаю дуже добре наше перебування у Звяглі. Вікно в кімнаті, де народилася Леся Українка (інтер’єр). Невеличкий малюнок олійними фарбами був у архіві О. П. Кривинюк, як також і зовнішній вигляд хати, де народився чоловік її М. В. Кривинюк — в селі Велика Гнійниця, (тепер Поліське) Шепетівської округи — туди ми поїхали після Звягіля.
У Звягелі (я не вміючи ще тоді плавати) мало не втопилася в річці Случі. Це була незабутня пригода в моєму житті, і я після того примусила себе якомога скоріше навчитися плавати і таки досягла цього. Дуже мені шкода, але обидва ці малюнки мої (з того часу) десь поділися, як і очевидно частини розпорошеного її архіву.
Останній мій зарисовок з натури 1934 р. на Україні це верба (символ воскресаючої України… після ударів блискавиць… яку я відтворила в своїй композиції, що зветься «Весна в степу», яка є тепер у Вас…. Тим часом бувайте здорові ! Вас і Ваших — сердечно вітаю ! О. С-а.».