Як говорити з тими, хто пройшов війну: три щирі поради

Не жалійте

Жалість майже завжди – це неприємна емоція для військових та ветеранів (та й для інших людей). Найкраще – запитайте, що потрібно людині, як її можна підтримати. І якщо з вами поділяться страшними чи важкими переживаннями, скажіть, що ви співчуваєте.

Не кажіть військовим та ветеранам стандартні фрази на кшталт: «я тебе розумію». Особливо, якщо ви точно не пережили подібного досвіду. Зазвичай такі фрази можуть викликати роздратування та відстороненість людини.

Будьте передбачуваними

Ветерану або військовому вистачає напруги чи очікування небезпеки на фронті, створіть їм надійне, спокійне та передбачуване середовище в тилу.

Контролюйте свої емоції, попереджайте про свої дії, не влаштовуйте несподіваних візитів, сюрпризів. Дайте людині час на відпочинок, коли вона приїжджає у відпустку, або щойно повернулася в цивільне життя, не наполягайте на зустрічах з друзями тощо.

Поважайте емоції військових

Ветерани та військові можуть відчувати чималий спектр негативних емоцій: роздратування, гнів, апатію тощо. Памʼятайте, що усі емоції є нормальними.

Військові можуть поводитися так, ніби зовсім не раді бути вдома та бачитись із рідними. Це лише ознака того, що людина ще не встигла адаптуватись до інших умов. Людям потрібен час, щоб пережити певне «розділення між двома протилежними світами». Це може викликати у них складні реакції та емоції.