Яке воно життя внутрішньо переміщених сімей зі Сходу України?
Пересічній людині важко навіть уявити, як почуваються люди, що змушені полишити свій рідний край, дім і майно, близьких і знайомих, тікаючи світ за очі, аби врятувати своє життя, гідність, здоров’я, дітей… Як живуть люди, які вижили, віч-на-віч зіткнувшись зі смертю самі або близько бачила смерть інших, тим паче членів сім’ї. Смерть членів сім’ї є однією з найбільш стресових подій, це найбільша криза для більшості людей, що призводить до ні з чим не зрівняного стресу. Це період найбільших страждань, гострого душевного болю. З’являється безліч важких, іноді дивних і страшних почуттів та думок. Це відчуття порожнечі та безглуздості, відчаю, почуття самотності, тривоги, безпорадності.
Втрата житла є також значною психологічною травмою для людини. Втрата будинку означає втрату важливих соціальних символів, які підтверджують особу та статус індивіда. Фотографії, документи людини, одяг та книги – все це характеризує індивіда. Якщо втрачається будинок, також втрачаються основи безпеки, принаймні на деякий період. Скорбота за втраченою домівкою часто придушується почуттям, що не можна скаржитися, якщо ти вижив… Втрата найближчого оточення викликає почуття приналежності. Дуже часто мають місце ідеалізація колишньої громади і відчуття, що тепер все втрачено і ніщо не зможе замінити старе. Також і психологічні – втрата статусу, втрата віри в себе, втрата довіри до інших, втрата надій на майбутнє, втрата особистої невразливості, втрата віри в те, що тебе захистять інші.
Переселенці перебувають у постійному стресі. Вони отримують інформацію від родичів, друзів, знайомих, які залишились в зоні військових дій. Часто “домашні” їх заспокоюють: “Так, стріляють, але не у нас”, “Так, у школах немає світла, води і харчів, проте вони відкрились”, “Так, місто контролюють терористи, проте нас вони не чіпають”. Унаслідок війни у людей втрачається інстинкт самозбереження і вони готові навіть повертатись туди, де на них чекає смертельна небезпека. Найстрашніше, що на цю небезпеку вони наражають власних дітей. Звісно, що ні повернути людям їхнє «довоєнне життя», ні «одним махом» вирішити усі їхні проблеми ніхто не зможе. Проте можна допомогти в якихось конкретних речах.
Люди, не будьте байдужими до чужої біди! Треба повернутися обличчям до людей, які можливо втратили своє майно, віру в себе, в людей, в краще щасливе майбутнє…
Можливо, хоча б, запитати «Яка допомога необхідна цим людям саме зараз? Надати додаткову ковдру або електрочайника – найпростіший і найдієвіший спосіб налагодити діалог з людьми, які лишились своїх домівок та всїх матеріальних благ, які мали раніше. Сім’ї з дітьми, люди похилого віку, вимушено переселенні зі Сходу України, особливо потребують турботи, практичної допомоги та соціальної підтримки для того, щоб впоратися з емоційним болем і соціальними проблемами.
Але ж хочу побажати, людям, які вже пережили стільки горя, не замикатися в своїх соціальних та психологічних проблемах та звертатися за вирішенням своїх питань та отримання відповідної допомоги до соціальних відділів, до міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.Не сидіти, склавши руки. Почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Необхідно звернутися до міського центру зайнятості, де переселенці безкоштовно можуть отримати соціальні послуги з пошуком роботи, консультації та інформаційні семінари з навичок пошуку роботи, складання резюме, підготовки до співбесіди з роботодавцем. Найкращій вариант – найти роботу. Це допоможе вирішити і соціальні, і побутові проблеми. У питаннях працевлаштування (хоча б тимчасового) переселенцям зазвичай ідуть на зустріч. Зрозуміло, що не всі можуть найти роботу за спеціальністю чи з високою зарплатнею. Проте на сезонні роботи (особливо в селах) влаштуватися цілком реально, звісно, якщо проявляти бажання та ініціативу.
На базі міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно проводяться зустрічі з сім’ями, які внутрішньо переміщені з зони проведення військових дій, з окупованих територій Луганської, Донецької областей та Криму, де обговорюються питання щодо їх соціально – побутових проблем.
Шановні переселенці, для ефективності взаємодї та співпраці, запрошуємо Вас приймати активнішу участь у зустрічах для внутрішньо переміщених осіб, адже Ви маєте можливість поспілкуватися з спеціалістами, фахівцями міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, з питань соціально-психологічної підтримки, спеціалістами відділу правопросвітництва з надання безоплатної вторинної правової допомоги для обговорення важливих питань захисту своїх прав та інтересів. Якщо не маєте можливості особисто прибути на зазначені семінари до міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який розташований за адресою вул. Шевченка,31, Ви маєте можливість звернутися за телефоном 2-07-12, або у міську спеціалізовану службу психологічної підтримки «Телефон довіри» за номером 15-07 (крім вихідних та святкових днів).
І.Л.Гончаренко,
залучений спеціаліст міського центру соціальних
служб для сім’ї, дітей та молоді