Жива пам’ять крізь десятиліття. Зустрічі з героями Чорнобиля у школах Звягеля

З нагоди 40-х роковин трагедії у закладах загальної середньої освіти громади відбулася серія зворушливих зустрічей учнівської молоді з ліквідаторами наслідків аварії.

 Для Звягельської міської територіальної громади, як і для всієї України, 26 квітня — не лише день скорботи, а й можливість ще раз подякувати тим, хто став живим щитом на шляху невидимої смерті.

Цьогорічні заходи в школах вийшли за межі традиційних «лінійок». Це були щирі діалоги поколінь. Ліквідатори — жителі нашої громади, колишні пожежники, водії, медики та військові — ділилися спогадами, які не знайдеш у підручниках. Ветерани Чорнобиля принесли з собою особисті фотоархіви, нагороди та документи тих часів. Учні мали змогу почути про перші години після вибуху, про роботу в «рудому лісі» та про те, що давало сили триматися під дією нищівної радіації. Школярі ставили питання про побут у зоні відчуження, про засоби захисту та про те, як катастрофа змінила життя ліквідаторів на «до» та «після».

Метою зустрічей було не лише вшанування подвигу, а й виховання відповідальності за майбутнє планети. У фойє шкіл було розгорнуто експозиції малюнків «Чорнобиль очима дітей» та тематичні стіннівки. Кожна зустріч розпочиналася з вшанування пам’яті тих ліквідаторів-звягельчан, які передчасно пішли з життя через хвороби, спричинені опроміненням. Сучасні технології дозволили учням віртуально «відвідати» Прип’ять та ЧАЕС, порівнюючи кадри 1986 року з сьогоднішнім станом зони.

Для сучасних підлітків, які народилися через десятиліття після катастрофи, Чорнобиль часто здається лише сторінкою історії або сюжетом комп’ютерної гри. Зустрічі з реальними свідками подій допомогли зрозуміти:

• Ціну мирного атома.

• Значення самопожертви заради інших.

• Важливість критичного мислення та правди в умовах техногенних загроз.

Заклади освіти громади вкотре підтвердили: пам’ять про подвиг ліквідаторів — це не лише квіти біля пам’ятників, а насамперед жива вдячність, викарбувана у свідомості нових поколінь. Ми не маємо права забути, якою ціною було відвойовано право на життя, і ці зустрічі стали найкращою гарантією того, що ця пам’ять житиме й надалі.

Пам’ятаємо минуле — бережемо майбутнє!