Звягельські спогади Лесі Українки
“13 лютого [25 за н.ст.] народилася Лариса Петрівна Косач, по чоловікові Квітка, літературний псевдонім – Леся Українка, на Волині в м. Звягелі ( Новоградволинському)…” Так пише про народження Лесі Українки її молодша сестра Ольга Косач-Кривинюк у книзі “Хронологія життя і творчости Лесі Українки”.
Із спогадів Лідії Драгоманової-Шишманової, двоюрідної сестри Лесі Українки: “Пам’ятаю гарний великий дім з величезним садом у Новограді-Волинському. Таким те все здавалось моїй дитячій уяві, а на справді, може, і дім, і сад не були вже такими великими. У тому домі та саду царюємо ми – діти, особливо старший брат Лесі Михайло та я, натури буйні. Цілий день бігаємо по усіх-усюдах і ціле літо граємо все одну гру: Іліаду і Одіссею. Маленької Лесічки ще тоді не торкнулась та лиха хвороба, яка зробила з усього її життя безнастанне страждання. Як гарно, вільно жилось нам у тому Новоград- Волинську! Це моє передостаннє літо на Україні осталось якнайкраще у моїй пам’яті. Пам’ятаю, як возили нас кожного дня гуляти на возі. Нас брали навіть скільки разів на полювання, на цілий день. Збиралась тоді велика компанія: одні їхали човнами по Случі, інші кіньми. Ми, діти, бігали по лісі за ягодами і слухали, як собаки ганяють зайця…”
“Леся завжди, згадуючи своє звягельське життя, згадувала …дім і сад при ньому, а згадували і вона , і Міша своє звягельське життя дуже часто…”, писала Ольга Косач-Кривинюк. “Любила Леся… Звягель дуже, особливо ж звягельську прекрасну річку Случ з його скелястими берегами, і старий величезний сад Завадських. Взагалі звягельський період свого життя Леся згадувала завжди, як щось найпрекрасніше (може тому, що там вона була ще здорова…)”