«Хліб, який їдять після смерті» — пам’ять, що має смак

28 серпня, напередодні Дня пам’яті Захисників і Захисниць України, у храмі святих первоверховних апостолів Петра і Павла Православної Церкви України відбулася панахида за Захисниками України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

До спільної молитви долучилися родини загиблих Героїв, керівники міської влади, представники установ, підприємств та організацій, представники релігійних організацій і громадськість.

Після панахиди захід продовжився мистецько-етнографічним перформансом «Хліб, який їдять після смерті» — проєктом рівненської мисткині та авторки Ірини Рачковської, присвяченим українським поминальним традиціям.

У проєкті зібрано експедиційні матеріали, етнографічні дослідження та авторські вірші, які відкривають глибокий світ української традиції поминального хліба. Учасникам представили вісім його видів — короваї, паски, пироги, коржики, проскури та інші.

Особливого значення події надала безпосередня участь у перформансі семи дружин і матерів полеглих Захисників України. Для кожної з них пам’ять — не абстрактне поняття, а частина щоденного життя, особиста історія та любов, яка продовжує жити попри втрату.

До присутніх звернувся міський голова Микола Боровець, висловивши слова підтримки родинам полеглих Героїв, подякувавши їм за силу та мужність і наголосивши на важливості збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.

Для українців хліб завжди був значно більшим, ніж просто їжа. У поминальній традиції він стає символом пам’яті, зв’язку поколінь, духовної єдності живих і тих, кого вже немає поруч.

Через образ хліба учасники говорили про те, що не можна втратити навіть із плином часу, — пам’ять про людину.

Сьогодні ці традиції набувають особливо глибокого звучання. Українські родини переживають втрати, а імена наших Захисників назавжди залишаються частиною історії держави та громади.

«Хліб, який їдять після смерті» — це розмова про пам’ять, яка має свій смак, свою історію і своє продовження. Пам’ять, яку ми бережемо в родинах, у традиціях, у молитві та передаємо наступним поколінням.

Бо пам’ять — це не лише про минуле.
Пам’ять — це про те, ким ми є сьогодні. І про наш обов’язок нести далі імена та історії тих, хто віддав життя за Україну.

Вічна пам’ять і слава полеглим Захисникам і Захисницям України. 🇺🇦