Герої не вмирають: у Новограді-Волинському відкрили меморіальні дошки загиблим в зоні АТО випускникам вищого професійного училища
Скільки біди, горя, сліз випало на долю України… Здавалося б, що же більше ніколи не буде чути гуркоту танків, вибухів снарядів, поламаних доль та сліз рідних. На жаль, і досі продовжується неоголошена війна, яка забрала тисячі життів молодих юнаків. Не оминуло лихо і наше місто. Ще досі ятряться у серці незагоєні рани від болю втрати наших земляків, життя яких обірвалось на сході країни.
26 травня 2017 року у Новограді-Волинському відбувся мітинг з нагоди відкриття меморіальних дошок випускникам вищого професійного училища, які загинули у зоні АТО. Вшанувати пам’ять Камбарова Акі-Леоніда Анатолійовича та Кулініча Андрія Григоровича біля училища зібралися родини та друзі загиблих героїв, заступник міського голови Оксана Гвозденко, учасник антитерористичної операції, командувач Західної групи військ, генерал-майор Олександр Павлюк, військовий комісар Новоград-Волинського об’єднаного міського військового комісаріату Сергій Канюка, виконуючий обов’язки заступника командира 12-го окремого полку оперативного забезпечення Юрій Федченко, депутат Верховної ради України 2-го скликання, генерал-лейтенант податкової служби Микола Горбатюк, викладачі та учні вищого професійного училища, усі небайдужі.
Багато слів скорботи та невимовного жалю було сказано під час урочистостей. Зі словами невичерпного смутку до присутніх звернулася заступник міського голови Оксана Гвозденко, яка подякувала рідним загиблих воїнів за виховання мужніх патріотів України, а також звернулася до учнів з проханням пам’ятати про героїв-земляків, які віддали найдорожче – своє життя у боротьбі за незалежність України.
Ніхто не стримував сліз, навіть поникле небо плакало дощем. Та найтяжче, без сумніву, було матерям. Адже немає страшнішого лиха, ніж хоронити своїх дітей…
Почесне право відкрити меморіальні дошки на честь героїв, розміщені на фасаді вищого професійного училища, було надано директору училища Миколі Паламарчуку та рідним загиблих воїнів: від родини Кулініча – мамі Лілії Степанівні та батьку Григорію Станіславовичу; від родини Камбарова – мамі Катерині Станіславівні.
Освятив дошки пам’яті протоієрей округи, настоятель Свято-Михайлівської парафії Української Православної церкви Київського патріархату Геннадій Пограничний.
В рамках заходу лунали патріотичні віршовані рядки та пісні. Пам’ять героїв вшанували хвилиною мовчання. До меморіальних дошок учасники мітингу поклали живі квіти.
Відтепер їхні усміхнені обличчя зустрічатимуть і проводжатимуть нинішніх учнів училища, нагадуючи кожному про подвиг героїв заради України.
Слава Героям! Вічна пам’ять в наших серцях і низький уклін батькам, які виростили таких достойних синів.
Довідково:
Камбаров Акі-Леонід Анатолійович народився в Туркменії 23 серпня 1975 року. У 1993 році закінчив Новоград-Волинське ПТУ-7 та отримав професію «Муляр, монтажник з монтажу сталевих та залізобетонний конструкцій, електрозварник ручного зварювання». Акі-Леонід Анатолійович прослужив у 30-й окремій механізованій бригаді майже 15 років. За час служби він брав активну участь у миротворчих місіях, підтримував мир та стабільність на Африканському контингенті у зруйнованій війною Республіці Іраку та на Балканах, у Республіці Косово.
28 липня 2014 року під Савур-Могилою важко поранило молодого бійця. Акі-Леонід, бачачи страждання солдата, не міг допустити, щоб той помер. Рішення доправити пораненого до медичної частини прийняв він сам, але йому згодились допомогти ще декілька товаришів. Їхню БМП обстріляли, за іншою версією – підбили. Та результат один: і поранений, і супроводжуючі загинули внаслідок обстрілу реактивними системами залпового вогню «Град». Через 7 місяців, 26 лютого 2015 року Акі-Леоніда поховали в селі Сусли Новоград-Волинського району та посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Кулініч Андрій Григорович народився 03 жовтня 1992 року в місті Новограді-Волинському. У 2010 році закінчив училище та отримав професію «Столяр будівельний, різьбяр по дереву та бересту». У 2011 році призваний на службу в армію. Після проходження військової служби працював на лісозаводі. В зв’язку з розвитком антитерористичної операції на Сході 11 березня 2014 року був мобілізований.
Повістка з військкомату, яку отримав Андрій, не стривожила спершу нікого – адже обіцяли всього лиш 10-денну мобілізацію. Потім термін збільшили до 45 днів – і мама вже розраховувала, що світлий день Пасхи святкуватимуть із сином… та не судилося.
Андрій приймав участь у боях під Савур-Могилою та в інших гарячих точках. 17 лютого 2015 року під час бою на Дебальцевому плацдармі біля селища Луганське Андрій отримав тяжке поранення, санітарну машину, яка везла його до шпиталю було підбито. 22 вересня 2015 року бійця було нагороджено посмертнo орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Відділ інформації та зв’язків
з громадськістю міської ради