На обслуговуванні територіального центру знаходиться 188 ветеранів війни, та 49 ветеранів праці
1 жовтня в Україні відзначається не тільки День людей похилого віку, а також День ветерана. Крім визначеного Законом України статусу ветеранів є ще й багато інших суспільних визначень: це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, які реально пізнали його. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром окупантів, відбудову країни.
На обслуговуванні територіального центру знаходиться 188 ветеранів війни, та 49 ветеранів праці. Ми презентуємо життєву історію нашої підопічної, ветерана праці Кухнюк Зінаїди Наумівни. Ця приязна, усміхнена жінка має 46 років трудового стажу, який оцінений медаллю «Ветеран праці» та безліччю грамот, подяк, подарунків. Свій трудовий шлях розпочала у 14 років, після війни, не маючи офіційних документів, але вже маючи гіркий життєвий досвід (рано лишилась сиротою). Де тільки і ким не довелося працювати Зінаїді Наумівні: і поваром, і сторожем, і зварювальником, і прибиральницею. Працювала і у військових частинах, госпіталі, на спиртозаводі, у школі № 3, найбільш пропрацювала на консервному заводі. Завжди пам’ятає себе енергійною, веселою та працелюбною. Прожила не просте життя: чоловік відійшов у вічність у 60 років, пережила і своїх чотирьох дітей, втратила здоров’я. Однак має чудову вдачу, гострий розум, сучасний погляд на життя. Про нинішнє безробіття говорить з сумом в очах: « …. штучне, надумане! Роботи – поле неоране! Тільки руки прикладай! В країні розбиті дороги, розвалені будинки, заводи, незасіяні поля… Молоді люди, які тиняються, вишукують «шкоду» та гають час у соціальних мережах… Той, хто хоче працювати – роботу знайде і буде працювати, бо так вихований! Ми жили в такий час, коли країна була в руїнах. Працювали не п’ять, а шість днів у неділю за місцем основної роботи (відбудовували місто, заводи), працювали після роботи, вдома (на городах, будували житло для себе), працювали і у вихідні (на толоках: саджали дерева у парках, копали клумби, саджали квіти), виховували дітей, ще й встигали зустрічатись з друзями, ходили на концерти, змагання. Все це об’єднувало людей, було багато друзів, цікаво було жити, бо з кожним днем бачили позитивні результати своєї праці». Зінаїда Наумівна вірить у нашу молодь, з оптимізмом ставиться до майбутнього, от тільки жалкує, що час невпинний!
Бажаємо всім ветеранам – міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди. Хай завжди світиться теплий вогник у їх душах – вічне джерело енергії та любові!