Новоград-Волинський: Новий 2016 рік має бути успішним!

4 Січня 19:02

Напередодні нового року ми поспілкувалися з Новоград-Волинським міським головою Віктором Весельським про те, яким, на його думку був минулий 2015 рік і чого очікувати від наступного 2016 року. Також Віктор Леонідович розповів про свої перші кроки на посаді очільника новоград-волинської міської громади і про те, які має плани на найближче майбутнє.

– Вікторе Леонідовичу, напередодні  Нового року хотілося б розпочати нашу бесіду з такого новорічного ракурсу – якщо припустити, що ми всі з дитинства продовжуємо вірити у Діда Мороза і в те, що він може принести нам під ялинку омріяний подарунок, то який подарунок ви б собі під ялинку попросили?

Насамперед я хочу, щоб був мир, хочу щоб кожен думав про свій стан здоров’я і якщо б держава дала не тільки декларативно, але й на законодавчому рівні, мені, як міському голові, делегувала права, то я би зробив все, щоб люди в апараті виконкому, керівники отримували задоволення від своєї роботи, від того, що вони працюють для людей нашої міської громади, для блага нашого міста.

А особисто для себе що б хотіли?

Особисто для себе по принципу – нам хліба не треба, роботу давай. Я трудоголік і щасливий від того, що виконую роботу, яка мені до душі.

Наступаючий 2016 рік – яким він буде і що Ви від нього очікуєте?

Все буде залежати від того, як будуть розвиватися події на Сході і як ми будемо працювати над наповненням бюджету. Щоб усі нормально працювали і сплачу­вали всі податки, щоб з людьми розрахо­вувалися гідною заробітною платою, а не в конвертах. А у тих, хто народиться вже в новому році, ми маємо формувати новий світогляд. Бо через 5 років вони підуть у підготовчу групу і в цьому віці мають знати, що є держава Україна, що є державний прапор, державний гімн, державний кордон, є державна мова. З дітей потрібно все починати.

Як вам працюється з цим складом міської ради?

Від дня виборів, 25 жовтня, до сесії 10 листопада у мене був час подивитися на те, як 34 депутати будуть себе поводити. Так, з самого початку приходили до мене за посади, за голів комісій, хотіли втягнути у якісь „договорняки“, дехто сподівався, що йому вдасться управляти міським головою, особливо що стосувалося бюджетної комі­сії, земельної комісії, комунального майна. Я один раз дав зрозуміти що цього не буде, другий раз, третій раз. Мене почали агітувати за всілякі варіанти більшості, конструктивної, деструктивної… Я для себе прийняв тоді рішення. По-перше, я позапартійний. Так. Я йшов на вибори під прапором БПП „Солідарність“ і думаю, що „Солідарність“ на мене не ображена, не ображений особисто і Президент держави, бо я пройшов у міську і обласну ради депутатом і був обраний міським головою. Звісно, я прийняв рішення залишитися міським головою. І хочу, щоб знали всі, що міський голова – людина слова. У мене є надрукована моя виборча програма і „десять кроків міського голови“, які я стараюся дотримуватися. Тому я не ставив перед собою за мету у раді створювати більшісгь. Депутати повинні читати документи, закони, і на цій підставі працювати. У Законі записано, що депутат має вести регулярний, не менше одного разу на місяць, прийом виборців, вживати заходів щодо забезпечення оперативного вирішення тих питань, з якими виборці звертаються до свого депутата. І пункт два пише, що депутат, який не виправдав довіру виборців, може бути у будь-який час відкликаний у порядку, встановленому Законом України „Про статус депутатів міс­цевих рад“. Віднині я буду аналізувати – з якого округу люди приходять до мене на прийом і чому там депутат не виконує свої обов’язки і не стає міні-міським головою на своєму окрузі. На кожному окрузі трохи більше тисячі виборців, а ми з секрета­рем міської ради Оленою Анатоліївною Пономаренко приймаємо щоп’ятниці до 50 громадян. І те, що хтось тепер поширює чутки про те, що неможливо потрапити до міського голови, що міський голова веде прийоми тільки по запису, що потрібно  записуватися на чотири тижні вперед – все це не відповідає дійсності, бо я веду прийом не раз на місяць, а кожної п’ятниці до останнього відвідувача.

Вікторе Леонідовичу, а чому відміни­ли пленарне засідання другої сесії, яке планувалося на четвер, 31 грудня?

Сесію не відмінили, її перенесли, проголосувавши одноголосно сьогодні (30 грудня) на засіданні погоджувальної ради. Голосували шість голів постійних комісій, з яких чотири – особисто, двоє – представ­ляли своїх колег, шість керівників фракцій, міський голова і секретар міської ради. Хоча напередодні за моїм дорученням працювали всі шість комісій і на всіх шести комісіях працювала секретар міської ради О.А.Пономеренко, заступник керуючого справами, начальник організаційного відділу Н.В.Марчук та начальник фінансового управління І.К.Ящук. Потрібно віддати належне Ірині Климівні за те, що у вихідні все фінансове управління працювало і підготували проект бюджету на 2016 рік, що стало вкотре предметом обговорення на засіданнях постійних комісій. Ми на погоджувальній раді обговорили все, що стосується бюджету 2016 року, і все, що стосується штатів і структури, домовили­ся – після того, як Президент держави підпише Закон про бюджетна 2016, після того, як Новоград-Волинська районна рада проведе свою сесію, і ми будемо знати цифри по співфінансуванню охорони здоров’я і по культурі – будемо розглядати і бюджет міста. Ще одним з таких каменів спотикання стало те, що держава пропонує передати профтехучилища, в тому числі і Новоград-Волинське – на фінансування з міського бюджету. Однак, у цьому закладі навчається більше чотирьохсот дітей, в основному діти з багатодітний сімей, напівсироти і не лише з міста Новограда-Волинського, а й з Новоград-Волинського району, з Червоноармійського, Баранівського, Ємільчинського і звісно з інших областей. Тож майно даного навчального закладу поки що знаходиться не у міській комунальній власності. Також вирішили на погоджувальній раді, що напишемо звернення за підписом міського голови на адресу голів Асоціацій міст України, бо таких навчальних закладів є достатньо у кожній області, у містах обласного підпорядкування. Принаймні потрібно вирішити – якщо ми і будемо фінансува­ти, а не мало, не багато на сьогоднішній день потрібно біля восьми мільйонів, то визначитися з питанням власності, бо поки що це державна власність. Далі – заклад має гуртожиток, і якщо там навчатимуться наші новоград-волинські діти, то відпадає потреба в утримуванні цього гуртожитку. Плюс до податкового кодексу будуть  внесені зміни. Все це стало вагомою підставою і ми на пропозицію депутатів Миколи Григоровича Усенка, Олега Івано­вича Журбенка, Олександра Леонідовича Остапчука і Олександра Сергійовича Гарбовського вирішили перенести на пізніше, тобто на січень 2016 року пленарне засідання другої сесії.

Чи не буде це створювати якихось суттєвих проблем для міста?

– Ні, вихід із ситуації – абсолютно спокійний. Ми закриваємо рік абсолютно без боргів, ми профінансували заробітну плату, нарахування на заробітну плату, повністю всі захищені етапи. Тобто – ми не маємо боргів ні перед людьми, ні перед державою, як за електроенергію і таке інше. Тут я спокійний і ми завершили рік прибутково. Люди Новий 2016 можуть зустрічати собі спокійно.

Як Ви можете охарактеризувати рік, що минув і яким він був особисто для Вас?

2015 рік стривожив тим, що неспокійно було на Сході нашої держави, це сумно, бо тисячі людей потерпають від дій агресора і поки, відслідковуючи ЗМІ, не видно особливого покращення. Це тривожно надзвичайно. Бо в першу чергу хочеться, щоб був мир у державі. Що стосується року в цілому, то вся держава жила в очікуванні не стільки місцевих виборів, скільки проголошеної Президентом децентра­лізації, бо всі прекрасно розуміють, що чим раніше це настане, тим краще буде і загалом для держави, безпосередньо для кожної території зокрема. Я б, наприклад, пішов ще далі. Я б паралельно вирішував питання з адміністративно-територіальною реформою і відповідно під це проводив реформи у галузі охорони здоров’я, мається на увазі створення госпітальних округів, далі варто проводити реформу у галузі освіти і науки.

25 жовтня відбулися вибори. Ново­град-волинці зробили свій вибір і я їм вдячний за те, що вони довірили мені очолити міську раду, міськвиконком, громаду. Я почесному до 2020-го буду працювати на користь громади. У моєму розумінні громада – це всі 56 тисяч жителів. Я за те, щоб місто розвивалося і щоб ми дочекалися моменту, коли буде 60 тисяч жителів – тоді статус міста буде інший і відповідно категорія у фінансуван­ні зміниться до кращого. Повинен сказати, що відтоді, коли офіційно вступив на посаду міського голови, я не розчарувався у прийнятому мною рішенні. Я отримую задоволення від своєї роботи, мені подобається моя робота Так, є певні нюанси, є певні неузгоджені дії певних осіб, які обіймають керівні посади. Але наше місто не одразу побудувалося. Тож я сподіваюся, що начальники відділів і управлінь також перебудуються. Якщо хтось не буде перебудовуватися – будемо з ними прощатися.

Вікторе Леонідовичу, що було найскладніше на цьому першому етапі вашої роботи на посаді міського голови?

Я не бачу особливих складнощів. У мене немає проблем у спілкуванні з головою обласної державної адміністрації і з головою обласної ради, немає проблем у спілкуванні з міністрами, з Головою Верховної Ради України. Мені навіть важко дати відповідь на це запитання.

А що тоді для вас було найбільш неочікуваним на цій посаді?

Розбалансованість виконавської дисципліни. Це було видно і під  час передвиборчої кампанії  населення ще тоді звертало увагу на незадоволення місце­вою владою. І тепер мені часто закидають – чому я одразу всіх не звільнив? Річ у тім, що потрібен час – місяць-два і все саме проявиться. Потрібно дати людям шанс. Щоб зрозуміли – працювати потрібно для людей, що до Вас прийшла людина зі своєю проблемою і цю проблему потрібно вирішити. Я 17 років працював у Києві і ніколи ніхто двічі до мене не звертався. Я вирішував все з першого разу. Потрібен час. Ми маємо зробити проживання в Новограді-Волинському привабливим для всіх – як жителів центральних вулиць, так і околиць. Люди мають бути спокійні за своє майбутнє. Я докладу для цього всіх зусиль. Розумію, що в окремо взятому місті не можна зробити комунізм. Але принаймні те, що людей будуть поважати, то це буде.

Вікторе Леонідовичу, неодноразово була присутня під час того, як ви прово­дите прийоми громадян. Складається таке враження, неначе відкрилися якісь шлюзи і на вас хлинув потік людських проблем, що досі багато років їх ніхто не хотів вирішувати. Ви ж спокійно, терпляче і уважно вислуховуєте кож­ного і вирішуєте всі питання практично одразу. Хоча до Вас чиновники,  як правило,  спокійно собі давали відписки, бо так простіше. Звідки береться у Вас стільки співпереживання до проблем цих простих людей, витримки, зрештою, бо навіть просто пропускати все це через себе непросто…

Я ж вчився на лікаря у вузі, де навчають співпереживати. Не люблю страшенно, коли займаються відписками. Є різні питання, різної категорії складності. Інше питання – як вирішувати. Я стараюся бути людиною слова, вимогливим насамперед до себе. Мені цікаво, щоб разом зі мною працювали люди, які мислять і думають за перспективу. Мені потрібно, щоб було  тільки на краще. Все, що добре – зали­шаємо і рухаємося вперед. Я чітко знаю ліміт свого часу – п’ять років. Я чітко знаю, що я встигав робити. У Базарі побудував хірургічний корпус, у Попільні – комплекс лікарняний, у Новограді-Волинському – лікувальний корпус і зробив одне з кращих міськрайТМО у державі. На посаді заступника Міністра МОЗ (1998- 2000рр) створював лікарські амбулаторії і контролював це питання. За 5 років ми з командою при підтримці депутатів, при підтримці громади зробимо місто таким же – найкращим.

Що вдалося зробити вже за цей короткий період?

Розпочав з тарифів – того, що найбільше боліло людям. Нам вдалося цього добитися і з дня на день я чекаю на офіційний документ, яким НКРЕ прийме рішення про зниження тарифів на воду у місті Новограді-Волинському. Хоча по великому рахунку найперше – це була недовіра до місцевої влади, що і вилилося в те, що обрали мене, а не когось з інших п’ятьох кандидатів. Це велика честь і велика відповідальність, я це усвідомлюю. Багато також проблем виникає в учасників АТО і їх родин – проблеми з реабілітацією поранених бійців АТО і таке інше. Я взяв за мету і провів виїзну нараду на території військового шпиталю і після того був з листами у Міністра Полторака, генерала армії, був у начальника Генерального штабу, генерала Муженка і у начальника військового медичного управління гене­рала Верби. Потрібно віддати належне, що всі вони віднеслися з розумінням до цієї проблеми. Вчора я вже отримав офіційну відповідь, що у 2016 році це питання буде вирішене. Крім цього я мав розмову з помічником Міністра оборони України, який мені підтвердив, що Міністру оборони подали пропозиції на предмет розгортання ста ліжок військового шпиталю з реабілітаційним напрямком для учасників АТО.  Докладаю  всіх зусиль, щоб це якнайшвидше було зроблено. Тому ми підняли питання щодо дислокації однієї з вій­ськових частин до нас у місто на вулицю Червоноармійську. Адже найбільшими платниками податків сьогодні є військові і я зацікавлений у тому, щоб така частина у Новограді-Волинському була. Це буде у березні місяці.

Я побачив, що є проблема у соціально­му плані і зустрівся з Міністром соціальної політики і його керівником департаменту – ми домовилися про те, що виділять кошти для УТ0Г і УГ0С. 10 мільйонів, на які ми побудуємо теплиці, де будуть вирощу­вати овочі і квіти. Овочі будуть надходити в наші школи і садочки, а збиратимуть їх і відповідно матимуть заробітну плату люди з порушеннями слуху. Таким чином ми створимо місця для таких категорій громадян.

За цей час, відколи я веду прийом, вимальовується ще одна серйозна проблема – потрібно думати над міськими програмами стосовно охорони здоров’я. Маємо програми ПРООН по енергозбереженню, потрібно думати. Виникає питання, що стосується онкохворих, держава цю функцію, на жаль, не забез­печує, і люди один на один залишаються зі своєю бідою. Тому я над цим працюю. Після того, як ми затвердимо начальника управління соціального захисту, я хочу зустрітися з колективом цього управління, вникнути глибше у їх проблеми. Бо питання соціального захисту населення виходять на перший план.

Вікторе Леонідовичу, дякую Вам за це перше інтерв’ю на посаді Новоград-Во­линського міського голови, щиро бажаю вам успіхів, хай все збувається!

 

Взаємно!

Розмовляла Лариса ГЕМБАРСЬКА

 

Чат-бот Гаряча лінія