Обмінювалися думками щодо особливостей інклюзивного навчання

На базі комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» міської ради відбулася зустріч з директорами закладів загальної середньої освіти та позашкільної освіти, за участю начальника управління освіти і науки міської ради Ващук Т.В.

Директор центру Борис Н.П. представила педагогічних  працівників, які забезпечують діяльність центру, ознайомила присутніх з завданнями та організацією діяльності установи. Під час зустрічі було піднято ряд проблемних питань щодо організації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти, необхідності підвищення фахового рівня педагогів і асистентів вчителя, які працюють в інклюзивних класах, нестачу вчителів-логопедів і вчителів-дефектологів, які могли б надавати корекційні послуги дітям з особливими освітніми потребами. Було зазначено, що готовність школи прийняти особливу дитину, створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу залежить від вчасного звернення батьків або законних представників дитини до закладу освіти, який вони обрали для зарахування – за шість місяців до початку нового навчального року. А перед тим батькам необхідно звернутися до інклюзивно-ресурсного центру для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини. У разі встановлення наявності у дитини особливих освітніх потреб, висновок є підставою для складення для неї індивідуальної програми розвитку та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

Інклюзивне навчання полягає в тому, що в звичайному класі вчаться звичайні діти, просто деякі з них вчаться трішки по-іншому. Але в такому класі ні в якому разі не має бути відокремлення одних дітей від інших (навіть на рівні риторики). З урахуванням рекомендацій спеціалістів та настільки, наскільки це можливо, у такому класі налагоджується спільне навчання.

Сьогодні в Україні в структурі загальної середньої освіти є кілька варіантів, як діти з особливими освітніми потребами можуть здобувати загальну середню освіту. Це загальноосвітні школи з інклюзивними та спеціальними класами, спеціальні школи, навчально-реабілітаційні центри.

Окрім того, є індивідуальна форма навчання. Вона застосовується для учнів, для яких неможливо забезпечити навчання в групі, для учнів, які за станом здоров’я та іншими об’єктивними причинами не можуть відвідувати освітній заклад.

Також закон “Про освіту” залишив екстернат та ввів сімейну форму здобуття освіти. Вони теж можуть бути застосовані у випадку навчання дітей з особливими освітніми потребами. Проте  вибір форми навчання має бути виваженим та враховувати насамперед інтереси дитини. Для цього батькам потрібно дослухатись до рекомендацій лікарів, освітян та соціальних працівників. Якщо спеціалісти не заперечують можливість навчання в школі (а тим паче – якщо радять), краще надати дитині таку можливість. Адже їй потрібно вчитись жити в суспільстві.