Світло у темряві війни: історія Героя і його родини

З початку повномасштабного вторгнення тоді юнак, а нині Герой, Сергій Якубович був змушений евакуюватися з Києва.

Спостерігаючи  як батько віддано несе службу в лавах ЗСУ  (140 окремого батальйону територіальної оборони) з часів АТО юнак мріє бути поруч — стати щитом для тих, хто захищає наш дім. Але життя внесло корективи, Сергій стає офіцером 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

Випускник Національного авіаційного університету, захоплюється інженерією та стає одним із наймолодших авіатехніків з категорією В-1. Паралельно його душа тягнеться до мистецтва: фотографія, живопис, музика. Він щиро віддає своє серце людям — ставши донором крові у кардіологічному відділенні «Охматдиту» в Києві. Сергій мріяв, планував, будував своє життя… Але війна обірвала крила його «Боїнга».
У серпні 2022 року Сергій загинув на полі бою, прикривши собою побратима. Цей героїчний вчинок назавжди закарбував його ім’я серед тих, хто віддав своє життя за волю України. За мужність і самопожертву Сергію присвоєно звання «Почесний громадянин Звягеля» (посмертно), відзначено нагородою «За заслуги перед Звягельським районом» (посмертно) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Втрата єдиного сина стала невимовним болем для його родини. Але разом із болем прийшла й сила – сила пам’ятати, творити добро, допомагати іншим.

Одним із тих, хто підтримав родину, став учитель інформатики Гімназії №7 Анатолій Сахно, який поділився ідеєю виготовлення «тернопільських свічок» для фронту. Жага бути корисними тим, хто нині захищає країну та ідея створення світлодіодних свічок запалили серце дідуся Сергія – Василя Йосиповича Мельника, майстра із золотими руками і добрим серцем. Людина творчої душі, слюсар по сільгосптехніці, майстер УСП і один із перших місцевих кіноаматорів, який колись створював відеолітопис Новограда-Волинського, нині Звягеля, вирішив присвятити свою працю пам’яті онука та допомозі воїнам.

Світлодіодні свічки, які він збирає, – це більше, ніж просто світло для військових та цивільних у прифронтових зонах. Кожна з них несе тепло, надію та частинку Сергія.

У кожному пакуванні – два алкалінові елементи, лампочка, інструкція та щирі слова від Діда Василя: «Бережіть себе. Дід Василь Мельник».

У свої 80 років, захоплений цим процесом, дід Василь власноруч та за власний кошт, виготовив і передав на фронт понад 5,5 тисячі свічок, що вже осяюють окопи, бліндажі, польові госпіталі, домівки цивільних у прифронтових зонах.

Увесь цей час, пакуючи та обліковуючи ліхтарики, які світять в багатьох напрямках нашого фронту, Василю Йосиповичу допомагає його  кохана дружина – Людмила  Василівна, вірний друг та помічниця.

Ім`я Діда Василя добре відоме серед наших захисників, у знак пошани за допомогу Василь Мельник отримав подяку від воїнів України у вигляді військового атрибуту, а також чує безліч слів вдячності.

Неодноразово світлодіодні свічки від Діда Василя були представлені на благодійних аукціонах. Придбати її можна було за благодійний внесок, який було направлено на потреби ЗСУ.

Сергій був для своєї сім’ї не просто дитиною – він був другом, опорою, натхненням і прикладом мужності.

І тепер пам’ять про нього живе у кожній маленькій свічці, що дарує світло там, де його найбільше потребують.

«Ти мріяв літати… І тепер, як вогник літака у небі, пам’ять про тебе сяє у кожній свічці, що мерехкотить на фронті, даруючи надію на життя та перемогу …»

Світла пам’ять Герою!

Вічна шана й низький уклін усім, хто віддав життя за Україну.