Трагедія сьогодення

31 Травня 2016, 1:02

За даними Держкомстату, на 295 тисяч укладених шлюбів в Україні припадає 130,7 тисячі розлучень. Тобто розлучаються 44,3% подружніх пар. А якщо взяти до уваги цивільні шлюби, які також розпадаються, то рівень розлучень в Україні, за даними фахівців, сягає 61%. Тобто, розпадається більш як половина пар! Це найвищий показник у Європі, за даними Євростату (відповідно до даних за 2015 рік).

Серед причин розлучень варто зазначити такі:

– задоволення власних інтересів (егоїзм)

– алкоголізм

– зрада та ревнощі

– матеріальні труднощі

– несприятиві житлові умови

– неможливість мати дітей

– та інші.

Коренем усіх цих причини можна назвати одну – уникнення відповідальності. Якщо досліджувати кожну підставу, то вона ніби «полегшує» життя людині. Хоча насправді проблем виникає все більше й більше, наприклад: замість того, щоб використовувати гроші для потреб сім’ї, подружжя починає зловживати спиртними напоями. При цьому, крім наявних матеріальних труднощів, виникають інші – постійні сварки (іноді й бійки), збільшення фінансових проблем, відсутність теплих відносин у сім’ї і т.д.

Більшість молодих пар думають, що розлучення допоможе уникнути різного роду проблем, відповідальності.

У ст.141 Сімейного кодексу України (далі СК України) вказано, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини ( ч. 4 ст. 155СК України).

Таким чином, батьки зобов’язані й після розірвання шлюбу здійснювати свої права та виконувати обов’язки, які мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Тому що ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Будучи присутньою у судових засіданнях при розлученнях чи вирішенні питань, пов’язаних з цим процесом, можу сказати одне – це психологічний стрес не лише для батьків, але й для дітей, які страждають найбільше. Діти люблять своїх батьків незалежно від того, які між ними (батьками) відносини, чи перебувають вони у шлюбі, чи ні. Проте чомусь це забувається і налаштовують доньку/сина проти тата/мами. Найцікавіше те, що дитина, якій виповнилося недавно 7-8 років, говорить ті ж фрази, як її бабуся/тато/мама. Я думаю, що дорослі розуміють хто, кого і як налаштовує.

Хочу звернутися до батьків – приховуйте свої негативні відносини від дітей. Для них бачити, як тато і мама (чи інші родичі) при зустрічі кричать один на одного, говорять «погані» слова; як за відсутності тата/мами дорослі діляться негарними враженнями – це психологічне насильство. Відповідно до сімейного законодавства існує відповідальність за таке насильство.

При цьому варто звернути увагу на те, що при розірванні шлюбу малеча починає маніпулювати батьками. А чому б і не скористатися цим, якщо тато/мама пропонують «золоті» гори – більше грати в комп’ютерні ігри, дивитися мультфільми чи нову гру? Але задумайтеся над цим!!! Ви намагаєтеся купити власну дитину! А чи думали Ви про наслідки? Коли такі торги закінчаться? Така дитина виросте користувачем, вона не буде пристосована до самостійного життя. А чи на користь це Вашій дитині?

На жаль, пізніше такі діти знаходять тих, хто їх найкраще розуміє або виховуються вулицею, потрапляють під негативний вплив, вчиняють правопорушення, за які настає відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Для того, щоб покращити життя собі та оточуючим, потрібно жити для інших. Якщо ми будемо у маленьких справах проявляти свою любов до інших – думати чи образить наше слово, що зробити таке, щоб порадувати, а якщо помилилися, то переступити через свій егоїзм, визнати провину і попросити вибачення, тоді й не буде мови про розірвання шлюбу.

Діти не обирають батьків. Вони люблять їх такими, які вони є.

«Мої батьки – найкращі», – думка кожної дитини.

Обираючи одяг чи взуття, ми довго роздумуємо. Якщо не сподобається, то повертаємо, але за умови збереження цілісності. У відносинах із людьми неможливо зберегти чи відновити той стан, який був.

Лише вдумайтеся у те, що кожен другий шлюб розривають. Не будьте носієм трагедії, яка може зруйнувати як Ваше життя, так і життя Ваших дітей.

Варто завершити висловом Фелікса Адлера: «Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства».
 

 

А.В. Годун,

головний спеціаліст- юрисконсульт

служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради

 

Чат-бот Гаряча лінія