Як проходить посівна під час війни і чи є насправді загроза голоду?

Про те, як відбувається у нашому регіоні весняна посівна, які проблеми доводиться вирішувати аграріям та чому на складах є чимало нереалізованої продовольчої продукції – про це у інтерв’ю із кандидатом сільськогосподарських наук, Заслуженим працівником сільського господарства України Русланом Миколайовичем Кирилюком.

Руслане Миколайовичу, у період війни основне питання, яке багатьох турбує – чи буде Україна з хлібом? Тож запитання – як йде цьогорічна весняна посівна і які її особливості?

Річ у тім, що основне продовольче зерно формується з посіву осені. Це озима пшениця і озиме жито, з якого випікається хліб, і, відповідно, виробляється борошно. А це означає, що восени 2021 року план посіву озимих зернових культур на урожай 2022 року було виконано. Зараз сільськогосподарські підприємства вже проводять другу підкормку озимих зернових. Варто зазначити, що перезимували ці культури непогано, бо зима була сприятлива. Єдине – недостатньо було вологи в орному шарі. Весна видалася суха і з заморозками, які негативно впливають на рослину, вони її виснажують протягом цього весняного періоду. Але наші аграрії ще з осені придбали в достатній кількості мінеральних добрив і успішно завершили підживлення озимих зернових культур. Посів ярих зернових культур в основному вже наші аграрії завершили. Залишилася група так званих пізніх ярих культур, куди входять кукурудза на зерно, гречка, просо і така технічна культура як соя.

Які культури ви рекомендували б цього року сіяти нашим сільгоспвиробникам?

Я рекомендував би в 2022 році більшу увагу звернути на посів круп’яних культур, щоб створити продовольчу безпеку Житомирщини. Адже ми не знаємо – які далі будуть військові дії і що у нас буде з портами, через які експортуються фуражні і технічні культури. Тобто, якщо аграрії нашого регіону раніше робили акцент на експорті кукурудзи і сої, то зараз доцільність посіву цих культур на великих площах – під питанням.

Руслане Миколайовичу, майже всі українські порти нині заблоковані окупантами, чи є альтернатива – якими шляхами нині можна продавати зерно на експорт?

Нам говорять, що тепер через Польщу можна в місяць до мільйона тон зерна пропустити через кордон. Але це все, на жаль, теоретично, бо ми знаємо, що по Європі зерновози не можуть везти більше 20 тонн зерна. А досі наші зерновози возили 30 і більше 30 тонн зерна у порти. Тож тепер логістика для аграріїв зіграє ось таку не зовсім позитивну роль.

Чи відчувається цієї весни дефіцит пального для сільгоспвиробників нашого краю?

Що стосується забезпечення паливно-мастильними матеріалами, то на весняно-посівну кампанію і на догляд за сільськогосподарськими культурами воно є, але не можна сказати, що в надлишку. Всі знають, що рашисти розбомбили велику кількість нафтобаз, де зберігалося дизельне пальне, яке є основою в сільськогосподарському виробництві, – через що відчуваємо деякий дефіцит сьогодні. Багато сільськогосподарських підприємств звертається по допомогу – докладаємо всіх зусиль, щоб задовольнити їх потреби.

Який стан справ з насінням?

Насіння в України завжди було і буде. Хоча цього року, як скаржилися керівники сільгосппідприємств, за насінням потрібно їхати самим. Тими роками насіння привозили у господарства. І такий же стан справ із засобами захисту росли. Спектр засобів захисту рослин зменшився, але дефіциту теж немає. Є велика проблему у тому, що значна кількість зерна і товарної продукції сільгосппідприємств залишається на складах невитребуваною. Тобто – експорт відпав. Знаю одне сільгосппідприємство, у якого на складах досі зберігається тисяча тонн сої, 600 тонн соняшнику і 800 тонн пшениці. Все це можна  було б у мирних умовах реалізувати в порти і воно б знайшло свого споживача. Та нині, на жаль, поки що такої можливості немає.

Руслане Миколайовичу, який стан справ нині з кредитами для наших хліборобів?

У зв’язку з тим, що у деяких областях йдуть бойові дії, кредити там аграріям практично не видають. Або видають невеликими сумами. Це стосується і Житомирщини, бо у нас йшли бойові дії і була дещо призупинена видача кредитів нашими банками.

Я вже говорив про те, що насіння маємо достатньо. Але хочу сказати, що по програмі гуманітарної допомоги німецька фірма «Байєр» надала фермерським господарствам Новоград-Волинської ОТГ насіння кукурудзи. Єдина умова – це мають бути ФГ, як обробляють площі до ста гектарів. У нас знайшлося три таких підприємства, які отримали від цієї фірми насіння кукурудзи як гуманітарну допомогу. Безкоштовно.

Чи можна говорити про те, що весняна посівна йде по плану?

Я особисто не бачу причин на сьогодні, через які не можна виконати план посіву. Адже на Новоград-Волинщині бойові дії не йдуть, замінованих полів у нас немає, пальне є, насіння достатньо, тож ситуація більш-менш нормальна, контрольована.

Руслане Миколайовичу, ще у мирні часи сільгоспвиробники досить часто нарікали на брак робочої сили. Зрозуміло, що багато хліборобів нині змушені не сіяти, а захищати рідну землю вже на полях боїв. Чи дуже критично відчувається тепер ось цей брак робочих рук у сільському господарстві – чи є нині кому сіяти хліб?

Так, проблем нестачі кваліфікованої робочої сили у сільському господарстві нині, на жаль, поглибилася. Дуже багато механізаторів призвано до лав ЗСУ. Потрібно мінімізовувати виробництво і таким чином виходити із ситуації. Бо на першому плані – це боротьба з ворогом, звичайно, а далі – йде продовольча безпека держави. Всі ми пригадуємо, як на початку війни у нас виник ажіотаж у продовольчих магазинах. Люди змітали з полиць крупи, борошно, олію, консерви… Але минув час і ми бачимо, що дефіциту продуктів на продовольчому ринку немає. Є продовольчий резерв, закуплене продовольство в достатній кількості, щоб забезпечити гуманітарною допомогою внутрішньопереміщених осіб і все населення.

Отже голод, яким так лякають весь світ, Україні найближчим часом точно не загрожує?

Звісно, що ні. Продовольства є достатньо, посівна триває – а це закладається міцний фундамент під урожай 2022 року. Будемо тільки сподіватися, що зростатиме цей урожай вже під мирним небом і погода буде сприятливою для наших хліборобів.

Розмовляла головний редактор газети «Час плюс» Лариса Гембарська