18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Щорічно 18 травня в Україні вшановують пам’ять близько 200 тисяч кримських татар, яких радянська влада примусово вивезла з Криму в 1944 році. Головна хвиля депортацій відбулася 18–20 травня 1944 року. Офіційно радянська влада обґрунтувала свої дії звинуваченням всього кримськотатарського народу у державній зраді та співпраці з нацистами. Внаслідок насильницької депортації кримські татари втратили дім, батьківщину, рідних, а багато хто – і життя.
У місцях депортації, а це насамперед степові райони Центральної Азії, кримські татари жили без елементарних засобів для існування. Депортовані будували життя з нуля, обживаючи землянки, господарські приміщення.
Поки злочинно депортовані кримські татари у жахливих умовах спецпоселень намагалися зберегти культурну ідентичність та культуру, радянська влада в Криму нищила те, що містило памʼять про корінний народ півострова. Перейменовувала кримськотатарські назви міст і сіл на «більш звичні» для російської мови. Знищувала старовинні кримськотатарські цвинтарі, перетворюючи їх у сільськогосподарські угіддя. Занедбувала культурні та архітектурні пам’ятки, пов’язані з кримськими татарами.
Заборона кримським татарам повертатися на батьківщину діяла до 1989 року. А по-справжньому їхнє повернення стало можливим лише після відновлення Україною незалежності в 1991 році.
У 2015 році Верховна Рада України визнала депортації 1944 року актом геноциду кримськотатарського народу, який скоїв комуністичний режим.